ŷ������

Я дуже довго обмірковувала цю книгу і не знала, як її оцінити. Читала її довго, відтягуючи момент Драми (хто читав, той розуміє, чому це слово написане саме так). В якийсь момент я зрозуміла, що не дивлячись на те, що я читаю - я часто думками з братами - Маркусом, Вуді та Гіллелем.

Книгу кожен сприйме по-своєму. Неможливо розповісти, про що вона, адже тут просто історія родини, яка є зовсім непростою.

У кожного з нас є свої таємниці, всі ми різні. Інколи, ми думаємо, що знаємо когось на всі сто, але виходить, що ця людина ховала від нас найсокровенніше.

Мені здалося, автор хотів показати нам, що кожен відповідає за своє життя (власне, цю фразу можна знайти під кінець). Тільки ми самі відповідаємо за те, що з нами відбувається, ніхто інший не має сили впливу більшої, за нашу власну волю.

В цій історії, як на мене, немає суто позитивних чи суто негативних персонажів, вони всі дуже складні і у кожного своя доля.

Може, я занадто драматична, і тому вважаю цю книжку пʼятизірковою (не шедевром, але чудовою сімейною сагою про три покоління), а може, вона дійсно така.

«Драми були й будуть, а жити треба попри все. Драм уникнути неможливо. Та й, по правді, неважливі вони. Важливо те, як ти з них виходиш.» с.536