ŷ������

Коротко про сюжет
Чоловік отримує поранення у війні на Сході і окрім значних фізичних пошкоджень втрачає пам’ят��. Його близька людина намагається допомогти йому згадати себе через призму історії його родини і захоплень.
В книзі є декілька сюжетних ліній, які розкривають одна одну:
- Сучасність.
- Родинна історія, яка сягає початку 20 сторіччя. Вона присвячена подіям на Галичині: окупації німецькими, радянськими військами, масовим вбивствам євреїв.
- Історії видатних людей, які переплітаються із долями головних героїв. Дізнаєтеся про Пінзеля, Баал Шем Това, В. Домонтовича, М.Зерова та інших.

Загальні враження
Я не змогла дати однозначну оцінку книзі по шкалі сподобалося чи ні. Однозначно можу сказати, що книга мене розворушила, викликала емоції і внутрішню дискусію. Як на мене, це те, що і має робити хороша література.

Амадока - це твір із нелінійним сюжетом та непростими героями. Емоції після прочитання ідеально відзеркалює обкладинка: ти бачиш образ, але не вистачає пазликів, щоб скласти її повністю. Спочатку здалося, що я десь сама загубила ці пазлики в процесі читання, але прочитавши рецензії і відгуки припустила, що це замисел авторки. Для себе тут вловила схожість прийомів із твором Фелікс Австрія.
Прикладом такого загубленого пазлика для мене є образ Романи. Хто вона? Чи знала вона цього чоловіка?

Мені здалося, що це книга не для кожного (як мінімум під час війни). Ця історія не допоможе відпочити, перенестися в інші реальності, розважитися, набратися інших/позитивних емоцій.

Що особливо запам’яталос��/вразило:
- опис подій в місті Бучач, рекція/думки/дії містян на все, що відбувалося - зміну влади, знищення євреїв.
- порівняння згадок між Баал Шем Товом і Пінзелем. Як багато знаємо про першого і як мало про другого, але жили вони +- в однакові часи і в тих же місцях.

Що не сподобалося:
- зловила себе на думці, що історичні екскурси були трохи заважкими в прочитанні, занадто глибокими. Особливо довгою здалася історія про 20-ників, В. Домонтовича. Здавалося, що читаю статтю, а не розділ книги;
- форма фіналу. Після 200+ сторінок про 20-ників, розв’язк�� історії на 800+ сторінок відбувається дуже швидко, що не вспіваєш все розсмакувати, вловити;
- на початку розповіді не завжди розуміла куди вона відноситься: до якого героя і періоду (наприклад про Маріуполь наприкінці твору).

Так про що ж книга:
В багатьох рецензіях і відгуках згадувалося, що Амадока - це роман про пам’ят��. Мені дуже імпонує це визначення.
Я б додала від себе, що це роман про пам’ят�� і про її збереження, дослідження, інтерпретацію/оцінку, висновки, які ми можемо зробити на основі неї.
Збереження - як фізичне (згадується 4 чемодани сім'ї Криводяк).
Дослідження - історія про Пінзеля і те, як ми мало про нього знаємо.
Інтерпретацію/оцінку - на прикладі В.Домонтовича.
Висновки - декілька сотнів рік минуло, а нас до сих пір винищує наш сусід. Незважаючи на криваву історію нашої країни, ми до сих пір так і не зробили ці важливі висновки...