ŷ������

З точки зору сучасної людини роман «Доктор Серафікус» - це катастрофа. Боже бережи Віру Агеєву, яка в передмові дала пояснення сюжету, і умінню читати художню літературу як образну і метафоричну, а не як таблоїдний репортаж.

Бо посудіть самі.

Доктор Комаха - це такий немодний київський Шеллон Купер 1920-х: дивний до чортиків учений, весь у собі. Дорослий чоловік «дружить» з п’ятирічною дівчинкою Ірцею. Вона йому сниться голенька, він дуже хоче мати таку дівчинку (без жінки, вони його лякають). Пізніше доктор каже, що «кохає її», п’ятирічну дитину. Дякувати автору, дівчинка зникає з поля зору і сюжету досить швидко.

Натомість з’являєтьс�� Вер. Емансипована сучасна жінка з поголеною потилицею, яка з якоїсь незрозумілої примхи хоче Серафікуса, доки він не починає хотіти її.

Цю книжку я б радила читати з цікавості - якими були хиткі післяреволюційні роки у Києві. Дезорієнтоване суспільство того часу, його прагнення і віяння - от що направду цікаво