ŷ������

Без перебільшення це фундаментальна праця про принципи керування спільними обмеженими ресурсами. Будь які ресурси (вода, рибні угіддя, пасовища, бюджет... ) завжди обмежені, і поділити їх між усіма, хто на них може претендувати, дуже не просто, але... Але можливо, і успішних прикладів цього багато.

В основі підходу лежить теорія ігор, проте, це зовсім не чергова теоретична праця з теорії ігор. Головна цінність книжки, як на мене це - принципи керування спільним виведені авторкою з аналізу численних фактичних ситуацій і прикладів.

Оскільки знайти цю книжку дуже непросто, дозволю собі викласти перелік головних принципів виведений авторкою (ст. 124):
1. Чітко визначені кордони
2. Відповідність між правилами присвоєнні і постачання та місцевими умовами
3. Механізми колективного вибору
4. Моніторинг
5. Градуйовані санкції
6. Механізми розв'язання конфліктів
7. Мінімальне визнання права на організацію
8. "Вкладені" інституції

Ця книжка передусім для громадських активістів, хто бачить себе в політиці, громадській роботі, хто може зіткнутися із необхідністю розподіляти місцеві блага - від користування водою до субсидій місцевим бюджетам на культуру та мистецтва.

Більша частина книжки - це досить важка аналітика і математичні доведення, для тих хто не прагне переформатовувати свій мозок - цілком досить третього розділу (це по-суті висновки)

Так, переклала цю книжку з англійської сумно відома зрадниця Тетяна Монтян, можливо це саме те єдине вартісне, що вона встигла зробити для України.