ŷ������

Щоб існував Булгаков, сказав тоді Влад, їм треба було розстріляти у Сандармоху Валерʼяна Підмогильного і Миколу Зерова. Ось, мовляв, о б р а н а російська література.

це дуже цікавий роман, бо тут справжній вінегрет з історії, політики, етнографії і особистостей. мені його чесно кажучи і складно оцінювати як суто художню книгу, бо він мені скорше стає на поличку до біографій. але це не робить його поганим, радше цікавим з літературної точки зору)

мені багато в чому резонували думки головної героїні, її зважування чорного та білого, пошук свого. щось дуже схоже, хоч і в іншому форматі, відбувалося і з моєю національною ідентифікацією. щоправда, в моєму випадку не додавалася кримськотатарська культура �� про неї, на жаль, я почала дізнаватися зовсім нещодавно.

а її тут багато і дуже красиво змальованої, до речі. роман справді кримськотатарський �� і не через головну локацію. я би із задоволенням читала ще сотню сторінок з описами традицій або особливостей побуту кримських татар. дуже тепло 🧡

що впало у вічі �� ну дуууууже обізнані герої. я, звісно, не беруся стверджувати, але мені відчувалося, наче вони у період майдану повернулися з майбутнього, з 2022, де вже сталася повномасштабна війна і все стало максимально очевидним.

я попередньо прогортувала інші відгуки і перед прочитанням вже налаштовувалася на якусь геть погану любовну лінію. але направду, там досить життєві незрозумілі стосунки між ~20-річними, тому і прискіпуватися не буду))