ŷ������

Це схоже на крик: відчайдушний, голосний! Крик людини, якій немає чого втрачати, бо втрачено все. Людина ця не може зрозуміти і повірити що такі інтелігентні та освічені європейці не співчувають українським політичним емігрантам, а ще й звинувачують їх. А це значить що більшовицька машина працювала добре і свою місію виконувала.
Тож він кричав як міг, описував увесь жах, що бачив на власні очі, без прикрас, але і без деталей (бо ніжні читачі такого б не витримали).
Думаю, Івану Багряному вдалось вичерпно пояснити чому він не хоче вертатись на «родіну».