ŷ������

«Академія Аматерасу» Наталії Матолінець
…аб�� як я проїхалась на американських гірках

Почати хотілось би з ліричного відступу, що з творчістю Наталії Матолінець я познайомилась через серію міського фентезі про чаклунку Варту. Ці книги дуже насичені на події, герої бігають суєтяцця (с), тому я в принципі розуміла, що мені очікувати від «Академії Аматерасу» (АА). Але, почавши читати цю книгу, я зрозуміла, що помилялась, бо я НЕ була готова. Наступні три абзаци я говоритиму про сюжет, тож якщо хочете одразу висновків �� сміливо скіпайте.

Тут за 18 сторінок (враховуючи вступ), ми встигаємо прочитати: офтоп (події давно минувших років, які стали початком академї), ще один опис минулого, де наша гг потрапляє в автокатастрофу та не вступає до вже згаданої академії, потім Рендалл (гг) вже розповідає як вона мчить в академію і знову ледь не потрапляє в маленьку аварію, знайомиться з базікаючою Брамою до академії, свариться зі старшим учнем академії Аматерасу, отримує повчання від директорки та, не потрапивши до університету, біжить додому, бо отримавши другий шанс вступити до АА, не прочитала її статут і відповідно не знала, що їй потрібно носити форму, та не вдягнула кулон, про важливість носіння якого особисто наголосила директорка академії. ну дивно як для людини з другим шансом, правда?

Якщо ваш мозок не почав кричати та просити сповільнитись, то це або просто я люблю подовше «сидіти» в якихось сценах або подій дійсно ЗАБАГАТО.

Далі йде, я б сказала, класичний прийом: коли Рендалл (нарешті) потрапляє всередину академії, ніхто її не супроводжує, не пояснює як їй і куди йти, вона сама зупиняє якусь ученицю, щоб та пояснила, що тут й до чого. Ви мені скажете, але ж першокурсників теж за ручку ніхто не водить, дають розклад і сама йди все шукай. Я вам відповім, що ви праві, але ця от випадкова учениця на прохання гг показати, де лекція для першокурсників, повідомляє, що сорі, тут їх немає. Тому мені здалося, що якщо це такий от особливий випадок з Рендалл, вона єдина на першому році навчання, то певне було б непогано адміністрації академії попіклуватися про таку ученицю, нє? Ну та ладно, в тій же «Академії Зодіак» було щось схоже, тому мені здається це вже можна перетворювати в окремий троп��

🔮 тут я зупинюсь переказувати вам сюжет перших сторінок та розповім про враження загалом. Я однозначно ставлю плюсик за атмосферу ✨академії✨ та ще б додатково відзначила, що у пані Наталії вона вийшла особлива. Мені за атмосферою не було схоже на жодну прочитану академку до цього. Окремо хочу відмітити мій улюблений магічний дар �� сила мрієрости в головної героїні. Мені таке нада тепер, теж хочу вирощувати людські мрії 🥺

🔮 вам однозначно варто прочитати цю книгу, якщо ви любите міфологію, але будьте готові, що тут ви зустрінете богів з усіх відомих вам пантеонів: Тор, Цукійомі, Ніка, Лакшмі�� Тобто буквально хто завгодно може вам трапитись.

🔮 якщо «Адді Ларю» для вас нудна книга, де нічого не відбувається, а вам потрібні ПРИГОДИ �� це теж сюди. Тут кожні три сторінки щось трапляється, герої біжать вирішувати загадку, підозрюють одне одного, розбираються в тому, що від них приховують, розгадуючи один якийсь страшний задум �� підбираються до іншого та більш глобального. Навіть пишучи цей відгук, мені захотілось встати й походити по кімнаті, лише прокручуючи в голові події, чесне слово.

Висновки:

🟪 я б хотіла, щоб ця книга трапилась мені років в 14, коли мені хотілось ДВІЖУХИ. Нащо мені ваші описи на стопяцот сторінок, дайте мені ДІЙ. Зараз же, маючи вже читацький досвід, книжка здалась трошки сируватою. Я бачу тут потенціал на дилогію, щоб «наростити» більше пояснень, описів і діалогів на кожну з подій.

🟪 я не раджу починати знайомство з творчістю пані Наталії з цієї книги, але якщо ви фанатієте від «Гессі» та «Всі мої ключі і Ґайя» �� однозначно читайте, це все в одному всесвіті, тож вам сподобається бачити деяких знайомих героїв.

Книга отримує від мене тверду трійку, що в моїй системі оцінювання означає «нормально», але не впевнена, що я колись захочу перечитати «Академію Аматерасу».