ŷ������

Це роман, який розповідає про події під час першої світової війни. Частина історії відбувається в Києві і тут дуже гарні його описи.
Головні герої �� Стефан (студент, який не розуміє, навіщо воювати українцям проти українців, бо частина українців в Австро-Угорській, а частина в російській армії); Жанна (інтелегентка, дочка професора, яка вважає війну чимось відважним, хоробрим і сама хоче стати жінкою-геройкою); Голубʼятников (російський військовий).

В очі впадає те, наскільки цей роман перекликується з нашим сьогоденням:
*** «Далеко на суворих фронтах мерзли і вмирали його сини, а воно байдуже провадило далі своє безтурботне життя.»
*** «Люди в тилу вже звикли до війни, їх більше турбував власний добробут, ніж повідомлення, що енська армія відійшла на попередні позиції, щоб вирівняти та зміцнити фронт, або що сьогодні взято в полон шість тисяч німців, півтори гаубиці та двадцять із чвертю кулеметів і силу різної амуніції.»
*** «Тільки в одному ви праві. Це те, що на фронті бʼються люди, які справді не хтять війни і не хтіли б туди йти, а в тилу здебільшого переховуються люди, що кричать за неї, але ховають власну шкуру всілякими способами.»

Розвʼязка мені не дуже сподобалась, бо я хотіла би від Стефана інших поглядів і іншого світогляду.

Однак, це дуже цікавий і нестандартний для мене твір. Раджу прочитати через актуальність і історичні події.