ŷ������

Стільки різних почуттів!
По-перше, любов до Києва. Хоча й про це небагато, але влучно, щемко і осяжно.
"Справжній киянин відчуває себе нещасним вигнанцем у будь-якому іншому найкращому місті."
По-друге, задовільний рівень русофобії.
"Ціла культурна нація, що несла європейську освіту в Азію, тепер підібгана смердючим чоботом російського самодержавства. Україна - нещасніша з колоній, бо її посіли некультурні варвари, яких вона колись учила абетки. Хто звільнить її синів від тієї темряви, від вогких павучих обіймів, що несуть із собою брутальні завойовники? Лише татарське Го ярмо можна порівняти з тим ярмом, бо воно брудне й не несе з собою ніякої культури. Воно несе з собою культуру пригноблення, дресировки й випікає з м'ясом будь-яку свіжу думку."
По-третє, надзвичайно гарний стиль! Написано живо і правдоподібно, я проковтнула книгу за пару днів. Гумор переважно гіркий, цинічний, але й тема сумна. Мені було місцями дуже сумно читати, адже зараз знов війна, і цього разу безпосередньо з йобаною росією, що ніяк не захлинеться у своїй імперіалістичній жовчі.
"У Петрограді почали працювати бюро запису в за гін добровольців - покалічених вояків. Ця реклама перебільшила вже навіть американську. До бюро почали з'являтися на костурах безногі й безрукі вояки, декого привозили на повозочках. Навіть безногі жебраки, що ніколи не були на фронті, прийшли до бюро й записалися в добровольці як відважні георгіївські кавалери. Це було вигідно, вербувальні бюро давали добре утримання, а головне не треба було йти ні на будь-який фронт. Це була реклама."
По-четверте, така гарна мова!
Але мінус за жахливе змалювання абсолютно кожної персонажки, навіть головної героїні. Віє male gaze, мізогінією і зверхністю до жінок, і це не характеристика персонажів-чоловіків, а голос автора.
Але якщо не зважати на останній пункт, то книга прекрасна і я дуже раджу!