ŷ������

​​«Ві�� бачив війну. Вона випалила в ньому все те, що хвилювало його раніше»

Про цього автора та книгу я раніше не чула. Але прочитавши анотацію, зацікавилась. Із неї здалось, що книга мені буде цікавою. Можливо, я мала завищені очікування, але виявилось, що це не дуже моє.
⠶�
Події в книзі відбуваються 1917 року під час Першої світової війни. Серед головних героїв - українець Стефан Бойко, а також аристократка, донька професора, любителька росії Жанна. Стефан не піддається пропагандистській істерії, він не хоче воювати проти своїх же і не хоче гинути за панів та окупаційну владу, він - революціонер і хоче жити у вільній Україні. Натомість Жанна легко піддається пропаганді та маніпуляціям, вона романтизує війну, допоки сама не опиняється на фронті у складі так званого жіночого батальйону смерті.
⠶�
У книзі доволі описів самої війни. Справді дуже реалістично все зображено, багато деталей саме про воєнне життя солдатів, водночас також вистачає роздумів на філософські теми, які подеколи мені трохи нудно було читати.
⠶�
Сама оповідь не динамічна, а сюжет дуже повільно рухається і, я б навіть сказала, що нелінійно: то ми бачимо, як Стефана арештовують, то вже він у Жанни, то на фронті, то вже Жанна у батальйоні смерті. При цьому десь там, між цим усім, між ними виникло кохання, про яке читачам особливо не розповідають: з чого воно завʼязалося?
⠶�
Особисто я не змогла зануритися в цю книгу та відчути героїв. Стефан Бойко мав би стати революціонером і на його прикладі автор мав би показати роль українців у Першій світовій війні, але це було описано якось поверхнево, невеликими вкрапленнями, то там, то там. Я не прониклась і історією Жанни, яка також було коротко розказана. Книга називається «Жанна-батальйонерка», але при цьому автор лише в другій частині оповідає про ці батальйони й коротко змальовує участь Жанни в ній. Мені не вистачило фокусу або на Стефану, або на Жанні, щоб через одного героя показати історію, але глибоко та із зануренням у його болі та прагнення.
⠶�
Загалом це книга-контраст для мене. Де автор протиставляє любов Стефана до України та його мрії про незалежність та любов Жанни до росії; свідомий вибір Стефана та Жаннау, яка повністю піддалась російській пропаганді; реальність війни очима Стефана та його побратимів і героїзацію війни та лицарства міркуваннями Жанни (пізніше їй довелось зіштовхнутися з реальністю).
⠶�
Хоча сам текст доволі приємно написаний і легко читається. А деякі думки Стефана мені відгукувались і навіть перегукувались із сьогоденням.