ŷ������

Про Агатангела Кримського я вперше дізнався з праці Соломії Павличко і вже тоді був вражений наскільки незвичною і багатогранною була ця особистість, що помітно виоокремлювалась з поміж тодішньої української інтелігенції. Водночас, я й гадки не мав, що будучи видатним науковцем, Кримський є не менш видатний письменник. Хоча слово "видатний" сюди менше пасує - я б сказав, що як письменник він особливий, неординарний, модерний, сучасний і, поза всяким сумнівом, дуже талановитий. Мене сильно дивує чому його "Андрій Лаговський" став по-справжньому відомий лише зараз, а не у 90-х, коли цьому нічого вже не перешкоджало або хоча б у нульових, коли було підґрунтя у вигляді праці Павличко. Якщо б ми прочитали роман Кримського раніше, був би час переосмислити і прорефлексувати, а так - доводиться робити круглі очі і дивуватися його сучасності, читаючи його зараз.

Без перебільшення скажу, що в "Андрієві Лаговському" мені сподобалося все:
- і те як автор показав еволюцію героя від студента-невротика до "професора-панночки", що згодом трасформується у вченого-аскета, ба навіть більше - такого собі брахмана-вегетаріанця, що знає суть речей;
- і те, як побудована структура роману, де зовсім не випадково хронологічно між першим і останнім розділом проходить семирічний цикл, протягом якого Лаговський відбуває шлях від зречення до навернення, прийняття себе і свого коріння;
- і те, як Кримський вміло, наче на шахівниці розставляє усіх персонажів, кожен з яких на своєму місці і виконує свою функцію, де матір - це батьківщина, Шмідти - добрі вороги, художниця Петрова - сам автор, творець, що безпристрастно слідкує за ходом ним же створених подій, його alter ego;
- і насамкінець це підняті у романі теми, актуальності яких дивуєшся, адже з часу написання роману минуло більше століття, а ми й досі проговорюємо теми хороших руських і (пост)колоніалізму, патріотизму і громадського паразитизму, тілесності/сексуальності, (само)аб'юзу та усіх видів ідентифікації особистості. І здається, наче життя рухається по-спіралі і нічого за сто років не змінилося...