ŷ������

Дуже подобається прийом Вільде сповіщати мимохіть через роздуми одних персонажів про події в житті інших.В неї це дуже тонко і майстерно виходить. Цікава тема збереження національної свідомості. Я майже нічого не знала про боротьбу русинів з польським урядом.
Річинські просто чудово виписані. Більш повно вимальовується постать батька. Видно, що він непересічна особистість, вольова і рішуча. Катерина майже не з'являлась. Натомість було багато Зоні. Вже не терпиться дізнатись, як закриються всі сюжетні арки. Але у випадку з Вільде про швидкість не йдеться. Неспішна, медитативна оповідь з рефлексіями. Якщо не налаштуватись на ритм роману, можна знудитись і не відчути всю чарівність стилю письменниці