Нарешті дійшли руки до 2 тому Фріоен і він як завжди прекрасний. Я обожнюю цю історія. Оця легка меланхолія. Але особливо мені подобається, що зло тут не сіре, з травмованим дитинством, а чорне. Тобто зло - це зло, і не треба у ньому шукати щось хороше. Під час війни це дуже вдала думка