ŷ������

Під сирени, які сповіщають про повітряну небезпеку, зі сльозами на очах дочитала цю манюню, яка крає мені серце �� від жорстокості та несправедливості, але водночас від тепла і любові, з якими написані ці спогади.

Тексту небагато, багато фото �� але ти ніби торкаєшся напряму часів сторічної давності, там де Хвильовий із псами йде на полювання, де сміється Йогансен і Вишня, а Куліш з Курбасом обговорюють майбутню театральну постановку. Це все постає таким живим перед очима, що останні речення про те, хто розстріляний, хто засланий змушують серце стискатися до болю.