ŷ������

Це книга, яка однозначно потребує уваги сучасного українського читача. Для нас зібрали оповідання, які осмислюють жіночий досвід у війну, об’єднавш�� всі роздуми елементами фентезі. Кожна історія унікальна, у кожній �� відчувається голос авторки, кожну �� можна осмислювати окремо.

Я поділюся своїми роздумами:)

Тамара Горіха Зерня осмислює війну за допомоги мітологічних образів природи і наділення її міфічними властивостями, щось про традиційну стару обрядовість.

Ірина Грабовська у дусі свого стилю осмислює війну через фентезі, засноване на реальних подіях, тільки зі зміненими назвами, але так, що події можливо вгадати. І цікаво, що для неї війна постає у образі металевих монстрів. І незважаючи на зміну всіх назв, ворог, справжнє зло, постає під справжнім іменем - росіяни. А це дуже цінно, адже навіть деякі медіа чи відомі люди не наважуються говорити так, як є.

Наталія Довгопол також використовує мітологію, але тепер давньогрецьку. Це про пошук віри у темний час. Про існування тотальної чистоти, добра. Але і така ж справедливість.

У Олени Захарченко персонажкою стає жінка-військова, а основним образом - річка.

Дара Корній у своїй історії розказує про жінку, яка бере на себе помсту, яка все одно вміє кохати. Авторка химерно поєднує це з повір'ями гуцулів.

Олена Кузьміна проговорює найважчі для всіх дні і спільні тим - перші дні повномасштабного вторгнення. При цьому магічний образ жінки (а як же без цього) тут постає таким, що має рятувати, а основним символом - земля, яка стає елементом, що стримує у годину хаосу та руйнування. У цій оповіді магічний простір співіснує з реальним і усім відомим - на Героїв Дніпра.

Наталія Матолінець робить спробу написання альтернативної історії з точки зору колонізованих. І тут постає опозиція вбитих жінок чоловіками-колонізаторами. Головна героїня повноцінно взаємодіє у магічний спосіб із простором, у якому живе (хоч може на це впливає і те, що вона у ньому самісінька). І ця оповідь також показує читачеві, як жінка здатна на помсту за тих, кого любить; як жінка так довго залишається сильною, незважаючи на всі обставини. І саме жінка одним за одним знищує окупанта.

Анастасія Нікуліна. Сучасна війна тут створюється через образи, які читачеві вдасться зчитати: болота, світло й темрява. Це історія про жорстокість ворога і про віру, що все повертається, відплата також. А найбільшою величною силою тут постає жінка - Мисливиця.

Ореста Осійчук. Це не просто історія про війну і досвід, це справжня оповідь, яка затягує читача, адже має у собі історію жінок різних поколінь, чий досвід тут переплітається. А ще тут постає така до болю важлива тема наразі - депортовані до росії та їхні нащадки. Чарівна історія про смерть, що продовжує життя.

Дарія Піскозуб. "Очікувати найгіршого кожен момент, жити в болю і страху". Цікаво, що тут міфічний світ малюється також навколо образу землі.

Юліта Ран у своєму творі мислить про магію на війні. Головна героїня має надздібності, які допомагають їй розуміти найвищі цінності - свою землю, свою країну. А бойовий підрозділ носить магічні імена, і не просто так, адже вони бойові маги і мають особливі бойові завдання.

Світла Тараторіна пише оповідь про майбутнє, де лишаються тільки жінки, яке одночасно стає і позачасовим простором, адже жінки тут мають імені Біблійні, що може одночасно натякати і на минулий час. Це час, коли Війна зруйнувала світ. Авторка також осмислює образ Ворога, про сексуальні злочини на війні та травму, яку з собою все життя проносить жертва. Ця оповідь також має і роздуми про сексуальність людини, про анлрогінність, чим нагадує "Орландо".