ŷ������

Ця книга �� не просто спогади, а особисте свідчення людини, чий батько став жертвою радянського терору. Володимир Куліш �� син видатного драматурга Миколи Куліша, одного з ключових діячів “Розстріляного відродження��. Він виріс у Будинку “Слово�� �� легендарному харківському кооперативі, де мешкала творча еліта 1920-х, а згодом �� її жертви. Книга є спогадом про цей будинок, його мешканців та про атмосферу, яка панувала в українській інтелігенції того часу.

Читаючи ці сторінки, постійно відчуваєш дивне поєднання світла і трагедії. З одного боку �� це розповідь про дитинство, домашній затишок, буденні радощі, творчість і спілкування людей, які вірили, що будують нову культуру. З іншого �� це постійний передчуття неминучої катастрофи. Багато з тих, кого Володимир Куліш згадує у книзі, вже за кілька років будуть репресовані, розстріляні або зникнуть у таборах. Його власний батько, Микола Куліш, був страчений у 1937 році разом із багатьма українськими митцями.

Що робить цю книгу особливо цінною �� це її особистість і людяність. Вона показує не “монументальни�� класиків��, а живих людей �� зі своїми характерами, звичками, страхами і надіями. Через спогади сина Миколи Куліша ми бачимо не лише історію однієї родини, а й ширший контекст знищення української культури.

Читаючи її, важко позбутися гіркого усвідомлення: скільки ще таких історій ми не знаємо? Скільки голосів було стерто, скільки людей закатовано лише за те, що вони були українцями?

Ця книга �� не просто данина пам’ят��. Вона �� нагадування про те, що ці імена не мають зникнути з нашої історії