ŷ������

Цей роман Лема належить до тієї категорії його творів, які можна назвати «книгами в книзі». «Голем XIV» нібито має інших авторів і ще навіть очікує свого видання в 2047 році. Проте Лем привідкриває майбутнє, адже з його позицій легше говорити про людину (принаймні про те, що ми про неї думаємо зараз).

Найкращий спосіб сказати про це �� протиставити людське нелюдському, що виступає в образі розумного комп’ютера Голема XIV. Основною думкою, яку він висловлює, є припущення, що людина не є вінцем творіння. Не вдаючись до тонкощів креаціоністської теорії, Лем вустами комп'ютера критикує теорію еволюції. Людина не виникла внаслідок злагоджених дій природи, природа навпаки в процесі творення деградувала. Помилково було б вважати за це Лема прихильником теорії хаосу (в Апокрифах він навпаки зазначає, що Всесвіт має своїх організаторів, яким ми завдячуємо виникненням життя на Землі). Письменник лише хоче сказати, що все геніальне �� просте, а ускладнюючи живі організми еволюція зробила фатальну помилку, створила найбільш вразливу істоту �� людину. Їй найскладніше вижити у природі, найлегше загинути від катаклізмів і радіації. Найпростішим аргументом для Лема і Голема є те, що одноклітинна амеба �� безсмертна, а людина внаслідок свого ускладнення втратила можливість мати такий привілей.

У книзі ще багато цікавих ідей, які проте не викладені у форматі лекції, прочитаної Големом. Зокрема, чому комп'ютер відмовився виконувати завдання уряду США і чи хвилюють його етичні питання.