ŷ������

Якщо перша книга більше схожа на екш фільм з великою кількістю подій, стрімкістю діалогів, то друга книга Айн Ренд наповнена більшою кількістю монологів роздумами персонажів, через яку розкривається філософія роману. Але ці діалоги аж ніяк не сповільнюють книгу, тут ще більше детективу, який стрімко затягує в прочитання.

“Розумієт��, докторе Стадлер, люди не хочуть думати. І що глибше вони вгрузають у проблеми, то менше бажають думати. Але завдяки певному інстинкту вони відчувають, що таки мусять думати �� отже, почуваються винними. Тому благословлятимуть і йтимуть слідом за кожним, хто виправдовує їхню безмозкість. За кожним, хто перетворить на чесноту �� високоінтелектуальну чесноту �� те, що вони завжди вважали своїм гріхом, слабкістю і провиною.�� - так з перших сторінок книги зустрічає вся ідея абсурду, яка потім буде поглинати все у світі книги.

В книзі жодного натяку на совєцький союз та ідею комунізму, але це про нього в самому корінні. Книга видана 1957 року і це всього лиш книга. Але реальність з її історичними подіями і катастрофами, що стались в Україні постійно зринають в очах. Але найбільша катастрофа в тому, що подібний режим не зникає безслідно з розвалом режиму. Він продовжує існувати в голова людей, які виховувались в ідеях. Мозок сприймає нормальним безвідповідальність, небажання мінятись, рухатись та заздрість до тих, хто це вміє і хоче.

Чесно кажучи, книга в мені викликала стрімкий біль, зважаючи на сьогоденні проблеми в Україні.