What do you think?
Rate this book
Перехресні стежки
Молодий успішний адвокат Євгеній Рафалович, випадково перестрічається із давнім наставником Стальським. Минуло чимало років з останньої зустрічі. Є про що розповісти, є у знайомих і спільні ділові інтереси, то ж Стальський запрошує Рафаловича у гості. Та трапляється неймовірне: дружина Стальського - Регіна, неймовірно схожа на юнацьке кохання адвоката� Повість І. Франка «Перехресні стежки» створена на межі століть (1900 рік). Це обумовило символічно-модерний стиль твору, в якому існують дві сюжетні лінії. Романтична: історія трагічного трикутника Рафалович-Регіна-Стальський та суспільно-громадянська, пов’язан� із діяльністю адвоката Рафаловича.
368 pages, Hardcover
First published January 1, 1900
23 people are currently reading
417 people want to read
About the author
Іван Франко
182books59followersІван Якович Франко � видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862�64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864�1867 рр. � у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867�1875 рр. � у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881�1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883�1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883�1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії � Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилос� четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці � став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898�1901; 1903�1912) та етнографічну комісію (1898�1900; 1908�1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898�1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений � літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881�1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883�1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883�1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії � Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилос� четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці � став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898�1901; 1903�1912) та етнографічну комісію (1898�1900; 1908�1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898�1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений � літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 49 reviews
January 15, 2020
Пам'ятав, що у школі мені "Перехресні стежки" сподобалися, але й уявити не міг, наскільки сподобаються зараз.
Книга сильна не стільки самою історією, скільки її начасністю. Через 120 років триває та сама марна боротьба за просвіту, а суди так само вирішуються під килимом.
Франко питає: "Які вибори ви переведете з людьми, для котрих шматок ковбаси або миска дриглів - лакома річ і при тім більше зрозуміла від усіх ваших соймів і державних рад?" А мудрий вкраїнський нарід дав відповідь на це питання торік.
Все дуже кепсько. І тоді, і зараз. Щоправда, масштаби кепськості вже інші все-таки. Рафалович був у незрівнянно гірших умовах, аніж ми нині. На тому і стоїмо. Може, ще за 120 років у нас нарешті буде повносправна власна держава.
Книга сильна не стільки самою історією, скільки її начасністю. Через 120 років триває та сама марна боротьба за просвіту, а суди так само вирішуються під килимом.
Франко питає: "Які вибори ви переведете з людьми, для котрих шматок ковбаси або миска дриглів - лакома річ і при тім більше зрозуміла від усіх ваших соймів і державних рад?" А мудрий вкраїнський нарід дав відповідь на це питання торік.
Все дуже кепсько. І тоді, і зараз. Щоправда, масштаби кепськості вже інші все-таки. Рафалович був у незрівнянно гірших умовах, аніж ми нині. На тому і стоїмо. Може, ще за 120 років у нас нарешті буде повносправна власна держава.
February 2, 2019
Це одна з книжок шкільної програми, яку варто було в екранізувати. Чи ви б таке дивилися? А то я б подумала нарешті взятися писати сценарій
March 26, 2025
Головний герой Євгеній Рафалович � адвокат, який приїжджає працювати в невеличке містечко. Він дуже амбітний та бачить своє покликання � боротися за права хлопів (селян). На новому місті він зустрічається зі знайомими з минулого, і вони дуже впливають на його життя.
Спробую переховувати кількість тем, які Франко встиг підняти на 300-тах сторінках: становлення русинського (українського) народу, домашнє насильство, проблеми євреїв, корупція судової системи, складнощі психічнохворих людей тощо. Навіть згадується питання найменування вулиць.
Не зважаючи на серйозність тем, книга читалася легко і динамічно, на рівні детектива/трилеру.
Також присутня яскрава любовна лінія, яка огортає цю книгу та додає цікавості, не дає знудитися від правових та соціальних тем.
Прочитала цю книгу з задоволенням і вражена, скільки актуальності в цьому тексті, написаному 125 років тому.
Запрошую до нашого telegram-каналу
Тепер якоюсь примхою долі їх стежки ще раз зустрілися � і що ж з того? "Стрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються! Таке буде й наше. Що вона мені тепер, і що я їй? Нічогісінько. Перелетні тіні, що мигнуть понад долиною і не лишать по собі нічого-нічогісінько..."
Спробую переховувати кількість тем, які Франко встиг підняти на 300-тах сторінках: становлення русинського (українського) народу, домашнє насильство, проблеми євреїв, корупція судової системи, складнощі психічнохворих людей тощо. Навіть згадується питання найменування вулиць.
Рафалович закинув якось при нагоді, що всі вулиці в місті поназивали іменами польських королів, гетьманів та патріотів, котрі тут ніколи не бували і нічим із сею місцевістю не зв'язані, а ані однісінька назва, ані один напис не нагадує, що се місто лежить на Русі і має якусь руську минувшину.
Не зважаючи на серйозність тем, книга читалася легко і динамічно, на рівні детектива/трилеру.
Також присутня яскрава любовна лінія, яка огортає цю книгу та додає цікавості, не дає знудитися від правових та соціальних тем.
� Ах, пані! Всі співачки світу для мене не варті того, що одно слово з ваших вуст.
� Ви, як бачу, поет?
� Ні, пані, я юрист.
� То може не припадає юристові говорити так поетично?
� Але й юрист має серце, а серце в певних хвилинах не дбає про параграфи і знаходить свою властиву мову.
Прочитала цю книгу з задоволенням і вражена, скільки актуальності в цьому тексті, написаному 125 років тому.
Запрошую до нашого telegram-каналу
April 8, 2023
Wow!
This is a novel, first published in 1900, but the ideas of which sound relevant even today. The English title is Intertwined Paths and it is written by , one of three writers/poets (other two are and ) on Ukrainian bank notes, Hryvnias. This novel is partially autobiographic and also an early representation of the internal world of people with mental issues and a strong multi-layered portrait of a Jew.
I’ve read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #9 in the list. It is as well the 2nd novel in the list of the same author � the first � I reviewed here. It is also the earliest novel from the list published in the 20th century.
The story starts with a young lawyer with great potential, Yevhen Rafalovych, coming to work at a relatively small unnamed provincial town in Galicia. He introduces the Ukrainian language in his office, defends the interests of the peasants, and pursues a case against local notables. From the first pages readers see a quite different world from what can be seen in 19th-century Ukrainian classics, mostly written in the Russian empire. Here, in Austria-Hungary, the Ukrainian language can be used in legal documents (in the Russian empire there were several bans), people can officially gather to request/demand changes from the authorities. No, it is far from paradise � there are poor illiterate peasants, there are corrupt authorities and e.g. a case when a drunk physician, who had to make smallpox vaccinations, infects a score of kids with dirty instruments, and they die from gangrene or a swindler "lawyer" extorting money from villagers, promising to free their sons from recruitment to his invented nearest future war. But the fact that the text uses Latin and German words, and quotes Heine without a translation, shows how different these two parts of Ukraine are.
There is a ‘traditional� for the period’s literature tragic love affair, with Yevhen years ago as a student, falling in love with an orphan girl, Regina. Her aunt forced her into marriage, and now they meet again. Regina became the wife of Stalsky, whom Yevhen recalls as an older pupil in this school, whose hidden food was once stolen by a cat and Stalsky captured the cat and tortured it to death. While Stalsky doesn’t beat his wife, his sadism of microaggression makes her life miserable. There is a very interesting character of Vahman, a Jewish money-lender, ‘masters� master�, as he himself recommends during their first meeting: - Yes, so I will tell you that I am indeed a loan shark. Why hide from the truth? So, I won't admit this to others, but I must tell you. I will say even more: my fellow usurers consider me the worst, most dangerous usurer, because I know the laws and a thousand hooks in them, I know people and human nature, and I know how to wrap them so comfortably that not only they fall into my nets, but can never get out of them. On the surface he is a stereotypical anti-Semitic view of a Jew in the region, where most locals meet Jews only as usurers and pub owners, but the truth is of course more complex.
The story sometimes sounds old-stylish, the pace is a little uneven, for it was initially published as a serial in the local monthly, so chapters are short and each tries to concentrate on a separate story. However, a lot of stuff feels relevant even now, chiefly a problem of organizing people for collective action for their own good � too many assume that any such organization is to promote the schemes of its founders, with people just pawns in a game.
But in another issue, Dr. Rafalovych was at once innovative, consistent, and stubborn: he immediately made his office Ukrainian and made it a rule that no "paper" could leave it in any other language but Ukrainian. It was a true revolution. Although completely legal, this action brought him thousands of troubles, complaints, and friendly reproaches from various government officials who said that they were forced to learn the Ukrainian language and Ukrainian writing in their old age. Several times his applications were rejected, but he stood his ground, did not give in to any persuasion or pity, but, on the contrary, in his usual way, reduced them to jokes, weakened them with laughter, good-naturedness, behind which, like regiments of arms, were invincible legal arguments. And his stubbornness eventually began to win the day. Having been taught time and again, judicial, treasury, and autonomous officials began to accept Ukrainian letters without obstacles and even without a coo, and had to abandon the usual bureaucratic method of hiding the "pieces" they disliked under a cloth and fermenting them until they were "Jews will be let go." The peasants themselves, who had repeatedly asked him to write them submissions in Polish because they had trouble with Ukrainian in the government, began to be convinced of their rights and, on this formality, began to seek respect for their nationality and for their person, hearing that in case of offense they had the assured help of a capable and tireless lawyer. And among the city mayors, who were confused by these innovations, there was now a second ready-made formula to describe Dr. Rafalovych's character: he is a Muscovite! Their brains could not understand any other possibility. A Ukrainian who does not bow to the Polish yoke, who does not kiss up to the Polish hierarchy, is either a demagogue and socialist or a Muscovite. Tertium non datur. At most, the first and the second together.
This is a novel, first published in 1900, but the ideas of which sound relevant even today. The English title is Intertwined Paths and it is written by , one of three writers/poets (other two are and ) on Ukrainian bank notes, Hryvnias. This novel is partially autobiographic and also an early representation of the internal world of people with mental issues and a strong multi-layered portrait of a Jew.
I’ve read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #9 in the list. It is as well the 2nd novel in the list of the same author � the first � I reviewed here. It is also the earliest novel from the list published in the 20th century.
The story starts with a young lawyer with great potential, Yevhen Rafalovych, coming to work at a relatively small unnamed provincial town in Galicia. He introduces the Ukrainian language in his office, defends the interests of the peasants, and pursues a case against local notables. From the first pages readers see a quite different world from what can be seen in 19th-century Ukrainian classics, mostly written in the Russian empire. Here, in Austria-Hungary, the Ukrainian language can be used in legal documents (in the Russian empire there were several bans), people can officially gather to request/demand changes from the authorities. No, it is far from paradise � there are poor illiterate peasants, there are corrupt authorities and e.g. a case when a drunk physician, who had to make smallpox vaccinations, infects a score of kids with dirty instruments, and they die from gangrene or a swindler "lawyer" extorting money from villagers, promising to free their sons from recruitment to his invented nearest future war. But the fact that the text uses Latin and German words, and quotes Heine without a translation, shows how different these two parts of Ukraine are.
There is a ‘traditional� for the period’s literature tragic love affair, with Yevhen years ago as a student, falling in love with an orphan girl, Regina. Her aunt forced her into marriage, and now they meet again. Regina became the wife of Stalsky, whom Yevhen recalls as an older pupil in this school, whose hidden food was once stolen by a cat and Stalsky captured the cat and tortured it to death. While Stalsky doesn’t beat his wife, his sadism of microaggression makes her life miserable. There is a very interesting character of Vahman, a Jewish money-lender, ‘masters� master�, as he himself recommends during their first meeting: - Yes, so I will tell you that I am indeed a loan shark. Why hide from the truth? So, I won't admit this to others, but I must tell you. I will say even more: my fellow usurers consider me the worst, most dangerous usurer, because I know the laws and a thousand hooks in them, I know people and human nature, and I know how to wrap them so comfortably that not only they fall into my nets, but can never get out of them. On the surface he is a stereotypical anti-Semitic view of a Jew in the region, where most locals meet Jews only as usurers and pub owners, but the truth is of course more complex.
The story sometimes sounds old-stylish, the pace is a little uneven, for it was initially published as a serial in the local monthly, so chapters are short and each tries to concentrate on a separate story. However, a lot of stuff feels relevant even now, chiefly a problem of organizing people for collective action for their own good � too many assume that any such organization is to promote the schemes of its founders, with people just pawns in a game.
But in another issue, Dr. Rafalovych was at once innovative, consistent, and stubborn: he immediately made his office Ukrainian and made it a rule that no "paper" could leave it in any other language but Ukrainian. It was a true revolution. Although completely legal, this action brought him thousands of troubles, complaints, and friendly reproaches from various government officials who said that they were forced to learn the Ukrainian language and Ukrainian writing in their old age. Several times his applications were rejected, but he stood his ground, did not give in to any persuasion or pity, but, on the contrary, in his usual way, reduced them to jokes, weakened them with laughter, good-naturedness, behind which, like regiments of arms, were invincible legal arguments. And his stubbornness eventually began to win the day. Having been taught time and again, judicial, treasury, and autonomous officials began to accept Ukrainian letters without obstacles and even without a coo, and had to abandon the usual bureaucratic method of hiding the "pieces" they disliked under a cloth and fermenting them until they were "Jews will be let go." The peasants themselves, who had repeatedly asked him to write them submissions in Polish because they had trouble with Ukrainian in the government, began to be convinced of their rights and, on this formality, began to seek respect for their nationality and for their person, hearing that in case of offense they had the assured help of a capable and tireless lawyer. And among the city mayors, who were confused by these innovations, there was now a second ready-made formula to describe Dr. Rafalovych's character: he is a Muscovite! Their brains could not understand any other possibility. A Ukrainian who does not bow to the Polish yoke, who does not kiss up to the Polish hierarchy, is either a demagogue and socialist or a Muscovite. Tertium non datur. At most, the first and the second together.
February 22, 2021
Знову померла купа народу, але шкода тільки кота. І трохи Вагмана.
Read
February 22, 2025Якщо в школі я читала цю книгу, як роман, то зараз - як дослідження психоемоційного зростання нації.
October 10, 2012
Brilliant. I did have some small problems when it came to remembering who was who among all the important gentlemen and keeping track of the economical maneuvers they were planning, but that can be explained by the rather long breaks I took while reading other books. This is a definite new favorite.
May 28, 2020
Неймовірно сучасна повість, написана 120 років тому.
Стосунки між різними верствами населення.
Проблеми судочинства. Мрії й розчарування.
Особисті драми.
Людські долі, як стежки, які перехрещені між собою.
І той український народ, який вже давно вільний, але все ще в рабстві, в першу чергу в головах своїх.
Він наче й хоче йти далі, до кращого, але ніяк не наважиться ступити крок.
«Оцей старий, що заблудив у близькім сусідстві рідного села, що стоїть посеред рівного шляху й не знає, в який бік йому додому, � чи се не символ усього нашого народу? Замучений важкою долею, він блукає, не можучи втрапити на свій шлях, і стоїть... серед шляху між минулим і будущим, між широким, свобідним розвоєм і нещасним нидінням, не знає, куди йому йти.»
Стосунки між різними верствами населення.
Проблеми судочинства. Мрії й розчарування.
Особисті драми.
Людські долі, як стежки, які перехрещені між собою.
І той український народ, який вже давно вільний, але все ще в рабстві, в першу чергу в головах своїх.
Він наче й хоче йти далі, до кращого, але ніяк не наважиться ступити крок.
«Оцей старий, що заблудив у близькім сусідстві рідного села, що стоїть посеред рівного шляху й не знає, в який бік йому додому, � чи се не символ усього нашого народу? Замучений важкою долею, він блукає, не можучи втрапити на свій шлях, і стоїть... серед шляху між минулим і будущим, між широким, свобідним розвоєм і нещасним нидінням, не знає, куди йому йти.»
August 17, 2024
Книга, що видана в 1900 році, проте досі не втрачає своєї актуальності. Завдяки численним темам висвітлених в ній, серед яких: формування політично свідомого суспільства, стосунки між різними його верствами, співіснування численних національностей, аб'юзивні стосунки в подружньому житті та проблеми судочинства.
І все це описано мовою, яка рясніє діалектними словами, що наче переносять тебе в той унікальний час та, при іншому розвитку подій в нашій історії, могли б бути частиною нашої мови по сьогодні.
І все це описано мовою, яка рясніє діалектними словами, що наче переносять тебе в той унікальний час та, при іншому розвитку подій в нашій історії, могли б бути частиною нашої мови по сьогодні.
October 9, 2019
Випадково подивилася інтерв'ю на той час нового директора музею Франка у Львові, а минулого літа відвідала сам музей. Захотілося надолужити прогалини прочитавши щось з прози Франка. Раджу "Перехресні стежки" всім - цікавий і, головне, сучасний сюжет, добре виписаний головний і другорядні герої. Плюс - гумор, соковита автентична мова, багато виразів, які можна розбирати на цитати.
April 14, 2024
«Певно, певно, більшина тих, що йдуть шукати чудового діяманту, або збивають ся з дороги в темнім лісі, або знаходять скляні черепки. Але се ще не значить, що діямантів і зовсім нема, і що знайти їх зовсім неможливо».
Ой, та шо там у того Франка читати, ну що там може бути цікавого чи актуального? Зізнайтеся, така думка приходить в голову, забронзовілий образ класика заважає. На дитячому майданчику на мене взагалі дивилися, як на хворого, коли я там Франка читав.
🤓 Тепер, я вам розкажу: ви бачили, наприклад, фільм «Лінкольн для адвоката» з Меттью Макконагі? Ну так це спрощена, осучаснена та причесана версія «Перехресних стежок»! Ну і книга, звісно, краща.
📝 Політичні інтриги, фінансові махінації, флешбеки нещасливого кохання, домашній аб’ю�, судова корупція, тупість владних інституцій, договорняки і шантаж, пограбування та вбивства, в кінці кінців!
Повний відгук тут:
Ой, та шо там у того Франка читати, ну що там може бути цікавого чи актуального? Зізнайтеся, така думка приходить в голову, забронзовілий образ класика заважає. На дитячому майданчику на мене взагалі дивилися, як на хворого, коли я там Франка читав.
🤓 Тепер, я вам розкажу: ви бачили, наприклад, фільм «Лінкольн для адвоката» з Меттью Макконагі? Ну так це спрощена, осучаснена та причесана версія «Перехресних стежок»! Ну і книга, звісно, краща.
📝 Політичні інтриги, фінансові махінації, флешбеки нещасливого кохання, домашній аб’ю�, судова корупція, тупість владних інституцій, договорняки і шантаж, пограбування та вбивства, в кінці кінців!
Повний відгук тут:
May 25, 2021
«Дивне те людське серце! Найбільше своє щастя, найбільшу розкіш бачить у тім, щоб задати другому болючий удар, зробити його нещасливим, відібрати йому віру в людей і надію на ліпше!»
Варто було прочитати, щоб просто згадати геніальність Франка.
Варто було прочитати, щоб просто згадати геніальність Франка.
January 23, 2025
Перехресні стежки - як спосіб відкриття творчості Франка у дорослому віці.
Багаторівнена психологічна драма з нотками готики і яскраве занурення у життя українців 1900 року. Франко піднімає безліч болючих тем, від несправедливості судової системи, бідності селян до проблем вирубки лісів і навіть вакцинації дітей. Навіть за 100 років питання мобілізації забарвлене тими ж кольорами, а посил служити народові і державі можна використати прямо сьогодні в промовах урядовців.
100% вартує до читання. А потім можна і переглянути екранізацію 1993 року в 5 серіях під назвою "Пастка" режисера Олега Бійми.
Багаторівнена психологічна драма з нотками готики і яскраве занурення у життя українців 1900 року. Франко піднімає безліч болючих тем, від несправедливості судової системи, бідності селян до проблем вирубки лісів і навіть вакцинації дітей. Навіть за 100 років питання мобілізації забарвлене тими ж кольорами, а посил служити народові і державі можна використати прямо сьогодні в промовах урядовців.
100% вартує до читання. А потім можна і переглянути екранізацію 1993 року в 5 серіях під назвою "Пастка" режисера Олега Бійми.
June 19, 2024
А можна замість Каменярів у шкільну програму поставлять оцю повістину (яка за розміром більше скидається на роман)???
Абсолютно блискучий текст із неймовірною мовою (яку мені при тім, як людині з півдня, було зовсім не важко читати і розуміти) про пригоди молодого адвоката і його життя-буття у колі польських, єврейський і русинських спекулянтів, старост, лихварів, урядовців та інших чиновників � та його боротьба за інтереси селянства, яке намагаються ошукати і надурити.
Після цього роману остаточно впевнилась, що Франко перш за все першокласний прозаїк і публіцист, а не поет, яким його воліє бачити постсовкова освіта
Абсолютно блискучий текст із неймовірною мовою (яку мені при тім, як людині з півдня, було зовсім не важко читати і розуміти) про пригоди молодого адвоката і його життя-буття у колі польських, єврейський і русинських спекулянтів, старост, лихварів, урядовців та інших чиновників � та його боротьба за інтереси селянства, яке намагаються ошукати і надурити.
Після цього роману остаточно впевнилась, що Франко перш за все першокласний прозаїк і публіцист, а не поет, яким його воліє бачити постсовкова освіта
December 24, 2017
Іван Франко "Перехресні стежки"
Не знаю, що зараз розповідають і як аналізують на уроках літератури художні твори, котрі зачіпають соціальні проблеми, однак за часів мого радянського дитинства у тому, що люди жили погано та чинили різні неподобства, звинувачували "тогочасний суспільно-політичний лад". Цитата дослівна, бо нею можна було пояснити все: від "слизької стежки" Чіпки до мовних гойдалок Мини Мазайла. Подібну думку, на жаль, досить часто доводиться чути й сьогодні: мовляв, то не людина винна в тому, що перебігає вулицю на червоне світло, а � саме так! � суспільно-політичний лад, не здатний поставити на кожному перехресті поліцейського, який слідкував би за тим, аби людина дбала про дотримання правил дорожнього руху (чи інших законодавчих норм) та про власні безпеку і добробут...
Однак щось "Остапа понесло"))) Я ж про Франкові "Перехресні стежки", які взялася перечитувати, аби скласти про твір незашорену шкільними (та й вузівськими) штампами думку. Що ж, суспільно-політичний лад таки був винен у багатьох нюансах життя селян-русинів. Однак Франко чітко показує те, як кожна окремо взята людина відмовляється змінювати своє життя або ж зробити хоча б крок у напрямку змін. Виправдань знаходиться багато, а причина цьому � одна: інертність. "Не чіпайте мене, а я вас сто разів не чіпатиму", � класична позиція багатьох із героїв книги і багатьох із нас. І дякувати богові за те, що трапляються серед нас Рафаловичі, виліплені з іншого тіста. Бо тільки завдяки їм, здатним підняти власну дупу з насидженого місця, пожертвувати чимось особистим заради суспільного і не здаватися, попри вперте небажання рятованих ними докласти своїх, хоча б мізерних, зусиль до зміни на ліпше не чийогось, а власного життя.
Про любовну лінію роману воліла б промовчати. Бо на позір у тому, що двоє закоханих прожили два нещасливих життя одне без одного теж винен... так-так, той самий "тогочасний суспільно-політичний лад". Але й у Регіни, і в Рафаловича була можливість вибирати, і вони нею скористалися: кожен по-своєму...
Не знаю, що зараз розповідають і як аналізують на уроках літератури художні твори, котрі зачіпають соціальні проблеми, однак за часів мого радянського дитинства у тому, що люди жили погано та чинили різні неподобства, звинувачували "тогочасний суспільно-політичний лад". Цитата дослівна, бо нею можна було пояснити все: від "слизької стежки" Чіпки до мовних гойдалок Мини Мазайла. Подібну думку, на жаль, досить часто доводиться чути й сьогодні: мовляв, то не людина винна в тому, що перебігає вулицю на червоне світло, а � саме так! � суспільно-політичний лад, не здатний поставити на кожному перехресті поліцейського, який слідкував би за тим, аби людина дбала про дотримання правил дорожнього руху (чи інших законодавчих норм) та про власні безпеку і добробут...
Однак щось "Остапа понесло"))) Я ж про Франкові "Перехресні стежки", які взялася перечитувати, аби скласти про твір незашорену шкільними (та й вузівськими) штампами думку. Що ж, суспільно-політичний лад таки був винен у багатьох нюансах життя селян-русинів. Однак Франко чітко показує те, як кожна окремо взята людина відмовляється змінювати своє життя або ж зробити хоча б крок у напрямку змін. Виправдань знаходиться багато, а причина цьому � одна: інертність. "Не чіпайте мене, а я вас сто разів не чіпатиму", � класична позиція багатьох із героїв книги і багатьох із нас. І дякувати богові за те, що трапляються серед нас Рафаловичі, виліплені з іншого тіста. Бо тільки завдяки їм, здатним підняти власну дупу з насидженого місця, пожертвувати чимось особистим заради суспільного і не здаватися, попри вперте небажання рятованих ними докласти своїх, хоча б мізерних, зусиль до зміни на ліпше не чийогось, а власного життя.
Про любовну лінію роману воліла б промовчати. Бо на позір у тому, що двоє закоханих прожили два нещасливих життя одне без одного теж винен... так-так, той самий "тогочасний суспільно-політичний лад". Але й у Регіни, і в Рафаловича була можливість вибирати, і вони нею скористалися: кожен по-своєму...
March 18, 2025
щось мені Франко не надто заходить 😕
стиль трохи дивакуватий і мені було складно пристосуватись до нього
якось інші автори мені легше читались
щодо сюжету, то якось дуже вже багато смертей
та й історія сама по собі сумна і якась безсенсова
якісь змішані враження після прочитання
стиль трохи дивакуватий і мені було складно пристосуватись до нього
якось інші автори мені легше читались
щодо сюжету, то якось дуже вже багато смертей
та й історія сама по собі сумна і якась безсенсова
якісь змішані враження після прочитання
April 11, 2022
Я декілька раз починала читати "Перехресні стежки" Івана Франка, дочитувала до 20 сторінки і відкладала книгу "до більш вдалої хвилини". Ця хвилина настала. Читання захопило і... здивувало. Так, саме здивувало. Чомусь я вважала, що це легенька повість про нерозділене кохання. Та все виявилося значно глибше, значно серйозніше і драматичніше.
Франко - майстер соціально-побутової прози. Проблеми, які він висвітлював понад сто років тому актуальні донині: стосунки між різними верствами населення, корупція, недосконале судочинство, насилля в сім'ї. Його мова, хоч і складна, але жива і цікава, вона спонукає читати і проживати ту драму, яка розгорнулася на сторінках цієї невеличкої повісті.
Франко - майстер соціально-побутової прози. Проблеми, які він висвітлював понад сто років тому актуальні донині: стосунки між різними верствами населення, корупція, недосконале судочинство, насилля в сім'ї. Його мова, хоч і складна, але жива і цікава, вона спонукає читати і проживати ту драму, яка розгорнулася на сторінках цієї невеличкої повісті.
December 30, 2017
Цікавий сюжет, де переплітаються кілька ділових/любовних/життєвих ліній. Про соціум. Про економіку. Про любов. Про людяність. Про жадібність. Про все, або просто про ЖИТТЯ. Художній твір, у якому відображеня реальність. Можливо, тому й важко зайшов мені, бо ж ми звикли в книжках читати про хороше та добре, а коли все як у житті, то немає куди втікти від реальності.
Мова Івана Франка то суцільна насолода, одне лиш слово «сніговійниця» чого варте.
Мова Івана Франка то суцільна насолода, одне лиш слово «сніговійниця» чого варте.
February 3, 2022
Тут і гумор, і любов, і політика, і історія. Все гармонійно, цікаво і захоплююче. А головне - це мова. Дещо незвична, але багата і мелодійна
November 26, 2024
“Перехресні стежки� розповідають нам про молодого адвоката, що приїхав працювати в повітове містечко, і зустрічає там привидів свого минулого. Направду, саме ось ці взаємини мене найбільше і захопили, та далі довелося трохи розчаруватися, бо більшу увагу було приділено іншій темі, а саме економічній.
Величезну увагу в романі приділялося взаєминам селян та панів та спробам ці взаємини владнати з точки зору закону. По початку мені було цікаво спостерігати за ціїю лінією, але врешті її, як на мене, виявилося трохи забагато. Проте, звісно, можна розглядати цей роман не з точки зору сюжету, а як довідник з тогочасного життя і різних його аспектів. Тоді економічний підсюжет працює чудово.
В “Перехресних стежках� Франко приділяє нормальну увагу лише одній жіночій персонажці. Її доля трагічна, а саму її автор змальовує як меланхолійну і апатичну. Тут можна провести паралель з персонажкою Наталки Верковичівни з “Царівни� Кобилянської, яка, навпаки, дуже рішуче бере життя в свої руки. Це кумедно порівнювати, адже повість Кобилянської вийшла на 4 роки раніше за “Перехресні стежки�, а сама авторка мала конфлікт з Франком, який зарубив її, не включивши до альманаху жіночої української прози “Перший вінок�.
Загалом мені сподобалося, хоча й хотілося трохи зміщення акцентів, а також не такого стрімкого фіналу. Черговий пазлик додано на панно української класики :)
Більше відгуків:
Величезну увагу в романі приділялося взаєминам селян та панів та спробам ці взаємини владнати з точки зору закону. По початку мені було цікаво спостерігати за ціїю лінією, але врешті її, як на мене, виявилося трохи забагато. Проте, звісно, можна розглядати цей роман не з точки зору сюжету, а як довідник з тогочасного життя і різних його аспектів. Тоді економічний підсюжет працює чудово.
В “Перехресних стежках� Франко приділяє нормальну увагу лише одній жіночій персонажці. Її доля трагічна, а саму її автор змальовує як меланхолійну і апатичну. Тут можна провести паралель з персонажкою Наталки Верковичівни з “Царівни� Кобилянської, яка, навпаки, дуже рішуче бере життя в свої руки. Це кумедно порівнювати, адже повість Кобилянської вийшла на 4 роки раніше за “Перехресні стежки�, а сама авторка мала конфлікт з Франком, який зарубив її, не включивши до альманаху жіночої української прози “Перший вінок�.
Загалом мені сподобалося, хоча й хотілося трохи зміщення акцентів, а також не такого стрімкого фіналу. Черговий пазлик додано на панно української класики :)
Більше відгуків:
September 8, 2014
закінчення мене шокувало своєю похмурістю.
February 7, 2021
цікавий, коротенький детектив з перехресними сюжетними лініями.
March 6, 2021
Джордж Мартін...Джордж Мартін...Гра престолів...Ви Франка читали? То почитайте. It left me heartbroken
June 13, 2021
Как будто ленту фейсбука прочитала. Коррупция, продажные судьи, тупой народ и домашнее насилие
April 28, 2023
Москалі перевели цю поему на свій "язьік" як «Раздорожье», тобто, коли шляхи розходяться. Тоді як в оригіналі заголовок звучить як «Перехресні стежки». Це коли шляхи-доріжки, життєві стежини різних людей сходяться і розходяться протягом усього життя, перехрещуються. Саме цей сенс якнайкраще відповідає змісту роману. Але чи то по причині вбогості свого язьіка, а чи за немоги перекладача осягнути всі тонкощі варіацій мови, чи ще з якого злого умислу, але, як мінімум назву, тут вони спотворили, та й лихо з ними.
Головний герой � відносно молодий адвокат � дбає про благо простих селян, будує плани щодо їхнього просвітництва та залучення до політичного життя краю. Благо реформовані закони країни тепер дозволяють це робити, але жителі села не знають своїх прав, а ополячена верхівка, панство, не дуже прагне ділитися благами з хлопами. Ось у такій обстановці наш Євген Рафалович відкриває свою адвокатську контору. При цьому це не мононаціональний край � біля керма, переважно, польська шляхта, а вся економіка під контролем у міцного єврейського прошарку. Тож і тут, за бажання, можна побачити сходження ліній різних народів та різних соціальних прошарків. У твору сильно розвинуто політичне підґрунтя. У таких умовах і доводиться крутитися Рафаловичу. Це мені нагадує роман Гоголя «Мертві душі», один із його героїв � Костанжогло, теж, якщо не помиляюся, пильнував про простий народ, займався його просвітою і шукав шляхи як змінити країну на краще. (До речі, саме Франку належить перший переклад «Мертвих душ» українською, тож, цілком імовірно, цей роман таки мав певний вплив на «Перехресні стежки»).
Але тут життєвий шлях або стежка адвоката Євгена майже одразу по приїзду в місто перехрещується з його старим підленьким знайомим зі студентської молодості, паном Стальським, а пізніше і з дамою юності Євгена � Регіною (тут автобіографічне відсилання: зі своїм першим коханням Франко переписувався близько двадцяти років, що знайшло своє відображення у даному творі). Колись давно їхні шляхи безнадійно розійшлися, а ось тепер доля знову перехрещує їхні стежки-доріжки і хто знає, як підуть їхні тропи далі � чи йтимуть якийсь час поруч, чи знову безнадійно розійдуться?
На відміну від твору Гоголя, тут є трохи місця і романтичному опису, і читач побачить розгортання драми, а в кінці нас чекає навіть трохи криміналу і детектива. Але основна увага все ж таки приділяється розкриттю ідей «народництва» близьких автору та його герою. Загалом дуже добротний, багатоплановий твір. 8/10
Головний герой � відносно молодий адвокат � дбає про благо простих селян, будує плани щодо їхнього просвітництва та залучення до політичного життя краю. Благо реформовані закони країни тепер дозволяють це робити, але жителі села не знають своїх прав, а ополячена верхівка, панство, не дуже прагне ділитися благами з хлопами. Ось у такій обстановці наш Євген Рафалович відкриває свою адвокатську контору. При цьому це не мононаціональний край � біля керма, переважно, польська шляхта, а вся економіка під контролем у міцного єврейського прошарку. Тож і тут, за бажання, можна побачити сходження ліній різних народів та різних соціальних прошарків. У твору сильно розвинуто політичне підґрунтя. У таких умовах і доводиться крутитися Рафаловичу. Це мені нагадує роман Гоголя «Мертві душі», один із його героїв � Костанжогло, теж, якщо не помиляюся, пильнував про простий народ, займався його просвітою і шукав шляхи як змінити країну на краще. (До речі, саме Франку належить перший переклад «Мертвих душ» українською, тож, цілком імовірно, цей роман таки мав певний вплив на «Перехресні стежки»).
Але тут життєвий шлях або стежка адвоката Євгена майже одразу по приїзду в місто перехрещується з його старим підленьким знайомим зі студентської молодості, паном Стальським, а пізніше і з дамою юності Євгена � Регіною (тут автобіографічне відсилання: зі своїм першим коханням Франко переписувався близько двадцяти років, що знайшло своє відображення у даному творі). Колись давно їхні шляхи безнадійно розійшлися, а ось тепер доля знову перехрещує їхні стежки-доріжки і хто знає, як підуть їхні тропи далі � чи йтимуть якийсь час поруч, чи знову безнадійно розійдуться?
На відміну від твору Гоголя, тут є трохи місця і романтичному опису, і читач побачить розгортання драми, а в кінці нас чекає навіть трохи криміналу і детектива. Але основна увага все ж таки приділяється розкриттю ідей «народництва» близьких автору та його герою. Загалом дуже добротний, багатоплановий твір. 8/10
October 30, 2023
Коли читаю українську класику - завжди до останнього сподіваюсь на щасливе завершення історії. Та навіть зважаючи на те, що кількість прочитаних мною книг вітчизняних письменників перевалила за кілька десятків, не можу згадати жодного геппі енду. На жаль.
Ця книга також не стала виключенням.
В основі сюжету знаходиться перпективний адвокат. Чесний чоловік, не кар'єрист, але працює багато. Допомагає простим селянем без жодної вигоди для себе, такий собі Робін Гуд у правовій сфері. Намагається забрати пасовиська у панів, та передати їх громаді.
Та у кожного своє історія. У нашого добродія колись була кохана, яка безслідно зникла. І ось у новому місті на Галичині він зустрічає спочатку давнього знайомого (на мою думку моральну потвору та психопата). Вони згадують минуле, та цей виродок розповідає як намагається провчити свою дружину. Та морально знущається над нею вже 10 років. Аб'юз чистої води.
Тогочасне суспільство складається з кількох верств, простих людей (селян та міщан) і звичайно еліти. Про те, з часом нічого не змінюється.
Високопосадовці хочуть прибрати до рук кредитну кассу простаків. Ось тут наш герой і намагається завадити, скличаючи народне віче.
Книга багата на колоритних персонажів та кількість подій.
Завершення роману взагалі нагадує легенький триллер. Когось вбивають, а хтось йде з життя по власній волі.
Цікава історія. Перша половина книги промайнула миттю, друга ж вимагала більше часу, через значний об'єм інформації який варто було зрозуміти, а не тільки пробігтись очима по написанному.
Ця книга також не стала виключенням.
В основі сюжету знаходиться перпективний адвокат. Чесний чоловік, не кар'єрист, але працює багато. Допомагає простим селянем без жодної вигоди для себе, такий собі Робін Гуд у правовій сфері. Намагається забрати пасовиська у панів, та передати їх громаді.
Та у кожного своє історія. У нашого добродія колись була кохана, яка безслідно зникла. І ось у новому місті на Галичині він зустрічає спочатку давнього знайомого (на мою думку моральну потвору та психопата). Вони згадують минуле, та цей виродок розповідає як намагається провчити свою дружину. Та морально знущається над нею вже 10 років. Аб'юз чистої води.
Тогочасне суспільство складається з кількох верств, простих людей (селян та міщан) і звичайно еліти. Про те, з часом нічого не змінюється.
Високопосадовці хочуть прибрати до рук кредитну кассу простаків. Ось тут наш герой і намагається завадити, скличаючи народне віче.
Книга багата на колоритних персонажів та кількість подій.
Завершення роману взагалі нагадує легенький триллер. Когось вбивають, а хтось йде з життя по власній волі.
Цікава історія. Перша половина книги промайнула миттю, друга ж вимагала більше часу, через значний об'єм інформації який варто було зрозуміти, а не тільки пробігтись очима по написанному.
November 29, 2024
Певно, треба було не читати «Перехресні стежки» через місяць опісля «Для домашнього огнища». Бо несвідомо порівнював.
Ні, Франко і тут пише здебільшого захопливо, і влучно характеризує людей епізодами (на початку один з героїв вимучує кота до смерті за шматок ковбаси) і продовжує робити схоже, тільки в інших формах і часто з людьми:
«Пане Стальський, то я скажу вам одверто, що ви найлютіший звір із усіх, яких знає зоологія. Бо ніякий звір не потрафить так довго і так завзято мучити свою жертву».
«З жінками треба круто держатися, � навчав його Стальський. � Треба проявляти характер, треба брати їх під ноги, а то вони візьмуть вас».
Але політичну частину сприйняв поверхово. Бо наче опис протоколів, самого процесу суду додає атмосферності й зануреності, проте голова моя на цій деталізації трохи скрип-скрип. Та й деякі розділи, відведені під рух людини теж інтересу не викликали.
Любовна лінія досить цікава, а��е іде впритул із вибором. І сумно. Як і від закінчення, бо не так уже суспільство і змінилося, думаю. Кінцівка залишила запитання: нащо все відбувалося саме так? Риторичне запитання.
Ех� Але реалістично.
Узагалі багато тем піднесено; разом з тим досить розгалужено; інколи повертався і перечитував певні фрагменти, аби сконцентруватися. Добре, проте «Огнище» сподобалося більше.
Ні, Франко і тут пише здебільшого захопливо, і влучно характеризує людей епізодами (на початку один з героїв вимучує кота до смерті за шматок ковбаси) і продовжує робити схоже, тільки в інших формах і часто з людьми:
«Пане Стальський, то я скажу вам одверто, що ви найлютіший звір із усіх, яких знає зоологія. Бо ніякий звір не потрафить так довго і так завзято мучити свою жертву».
«З жінками треба круто держатися, � навчав його Стальський. � Треба проявляти характер, треба брати їх під ноги, а то вони візьмуть вас».
Але політичну частину сприйняв поверхово. Бо наче опис протоколів, самого процесу суду додає атмосферності й зануреності, проте голова моя на цій деталізації трохи скрип-скрип. Та й деякі розділи, відведені під рух людини теж інтересу не викликали.
Любовна лінія досить цікава, а��е іде впритул із вибором. І сумно. Як і від закінчення, бо не так уже суспільство і змінилося, думаю. Кінцівка залишила запитання: нащо все відбувалося саме так? Риторичне запитання.
Ех� Але реалістично.
Узагалі багато тем піднесено; разом з тим досить розгалужено; інколи повертався і перечитував певні фрагменти, аби сконцентруватися. Добре, проте «Огнище» сподобалося більше.
August 13, 2023
My tier (1-4):2
Легкість читання (1-5):3
Мої нотатки:
- Перехресні стежки - для мене приємне відкриття в літературі Франка не тільки як відомого поета, але й сильного прозаїста.
- Схожість з "Мартіном Іденом" за мотивами та течією.
- Спочатку біло не просто читати через поступовий розвиток сюжету та не просту українську, всіяну галицизмами в тексті.
- Розгортання подій з середини повісті стає захоплюючим.
- Сподобалась незламність головного героя, навіть при великих труднощах та опозиції оточуючих, включаючи тих, заради кого він бореться.
- Виділення соціальних проблем другої половини 19 століття: класова нерівність, відсутність освіти серед селян.
- Запам'ятовується лінія другорядної героїні Регіни.
- Сильна зі стійкістю та незламністю головного героя, відмінно від творів більшості українських авторів того часу, де панує зневіра та зламаність.
Легкість читання (1-5):3
Мої нотатки:
- Перехресні стежки - для мене приємне відкриття в літературі Франка не тільки як відомого поета, але й сильного прозаїста.
- Схожість з "Мартіном Іденом" за мотивами та течією.
- Спочатку біло не просто читати через поступовий розвиток сюжету та не просту українську, всіяну галицизмами в тексті.
- Розгортання подій з середини повісті стає захоплюючим.
- Сподобалась незламність головного героя, навіть при великих труднощах та опозиції оточуючих, включаючи тих, заради кого він бореться.
- Виділення соціальних проблем другої половини 19 століття: класова нерівність, відсутність освіти серед селян.
- Запам'ятовується лінія другорядної героїні Регіни.
- Сильна зі стійкістю та незламністю головного героя, відмінно від творів більшості українських авторів того часу, де панує зневіра та зламаність.
February 11, 2024
вирішила перечитати, тому що памʼятаю, що цей твір був в шкільній програмі. вся увага зосереджена на головному герої, яким є молодий адвокат. він намагається боротися із системою, проте на його шляху виникає багато перешкод. всі ці перешкоди створює владна верхівка, кожен представник якої залежить від інших. таким чином всі один одного покривають і намагаються будувати фундамент власного життя на ґрунті страждань українського народу. сюжет доволі актуальний і в сучасності. проте щоб головний герой був ближчим до народу, автор створює йому історію, наповнену не лише боротьбою, але і душевними стражданнями через нереалізоване кохання. загалом, цікава книжка, черговий раз впевнилась в тому, що переважно українська література сумна і наповнена страждань і боротьби.
Displaying 1 - 30 of 49 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.