ŷ������

“скучив за Києвом. Стояв коло шибки в вагоні й дивився �� він широко лежить, як величезний краб. І будинки здаються картонними на горбах. Великий, чарівний! Коли зійшов з вагона, коли відчув під ногами його ґрунт, коли побачив себе в ньому �� я затремтів. Це дурниця, звичайно. Але де ви знайдете такий простір, таку могутню розлогість вулиць? І на кожному кроці бачите спогади, ступаєте ногами в сліди предків. Вчора я обійшов його, оглянув усе, навіть знайомі ґанки. І бачу �� все як було, немов мене чекало. Чудне почуття �� немов чекало мене! Мені здається навіть, що до людини не можна так прилюбитись, як до мертвої речі.”