Сюжет доволі простий: дівчина Макіна з мексиканського містечка нелегально перетинає американський кордон в пошуках рідного брата. Вона повністю змінитСюжет доволі простий: дівчина Макіна з мексиканського містечка нелегально перетинає американський кордон в пошуках рідного брата. Вона повністю зміниться за цю непросту й небезпечну подорож. Тема нелегальної міграції тут опанована в символічному та міфологічному ключі, це своєрідне «Серце пітьми» навпаки, з віданням шани «Педро Парамо» та алюзіями на грецьку міфологію. Історія подорожі через потойбіччя та метаморфоз ідентичності. ...more
Перефразовуючи Данте Ґабрієля Росетті, дія відбувається у пеклі, лише здається, що в місць та людей тут мексиканські імена. Глуха провінція, територіяПерефразовуючи Данте Ґабрієля Росетті, дія відбувається у пеклі, лише здається, що в місць та людей тут мексиканські імена. Глуха провінція, територія тотального насилля, мешканці якої в більшості випадків не можуть навіть продати власну робочу силу, а лише власне тіло. Події згуртовані навколо вбивства таз званої Відьми, кожен розділ розповідає обставини від лиця іншого персонажа. У тексті немає жодного абзацу, він написаний суцільним потоком з великою кількістю так званої ненормативної лексики. Трохи нагадує Фолкнера, але повністю позбавленого метафізичного рівня й навпаки, зануреного у натуралізм. Читати це неприємно, але вирватись з цього потоку важко. Епіграфом йде вірш Єйтса де a terrible beauty was born....more
Повість (я такий старий, що пам’ята� цей термін) написана від особи Точтлі � маленького сина мексиканського наркобарона. Хлопець живе ізольовано у палПовість (я такий старий, що пам’ята� цей термін) написана від особи Точтлі � маленького сина мексиканського наркобарона. Хлопець живе ізольовано у палаці батька тому його соціалізація відбувається дещо специфічно. Власне, пізнання навколишнього світу хлопцем і є головною принадою повісті, бо все навколо він сприймає як належне без жодних моральних засторог й пробує пояснити в міру своїх дитячих можливостей. Не те щоб його вихованням зовсім не займаються: батько вчить його бути мачо та не бути підором, а також викладає науку перетворення людей на трупи за допомогою дірок. У Точтлі є репетитор, дотепна пародія на латиноамериканського лівака, якого він, втім, не сприймає серйозно. Від нудьги дитина рятується збиранням капелюхів, переглядом фільмів про самураїв та читанням словника на ніч, а також мріє про карликового ліберійського бегемота. Характери персонажів не розвиваються, це радже низка потішних епізодів з життя. Якщо ви любите цинічний та чорний гумор, книжка може сподобатись. Коротко кажучи, not great not terrible....more
Експериментальні романи пишуть або коли набридло писати традиційні, або коли взагалі не вмієш писати, і книга Вероніки Гербер Бісесі, здається, належиЕкспериментальні романи пишуть або коли набридло писати традиційні, або коли взагалі не вмієш писати, і книга Вероніки Гербер Бісесі, здається, належить до останніх. Авторка вирішила, що слів недостатньо та збагатила наратив теорією множин та діаграмами Венна. Нагадаю, назва роману - «Порожня множина» - означає множину, що не містить жодного елемента та одночасно є підмножиною будь-якої множини, включно з самою собою. Здавалось би, є великий простір для використання такого образу, але Бісесі вистачає лише на банальні порівняння:
«We always realize things afterwards. Loneliness, for example. It’s not when we think we’re alone, or when we feel abandoned. That’s something different. Loneliness is invisible, we go through it unconsciously, without knowing. At least that’s true of the sort I’m talking about. It’s a kind of empty set that installs itself in the body, in language, and makes us unintelligible. It appears unexpectedly when we look back, there in a moment we hadn’t noticed before»
Або
«There isn’t much documented evidence of this, but during the military dictatorship in Argentina, teaching basic set theory was prohibited in schools� And from the perspective of sets, dictatorship makes no sense, because its aim is, for the most part, dispersal: separation, scattering, disunity, disappearance. Maybe what worried them was that children would learn from an early age to form communities, to reflect collectively, to discover the contradictions of language, of the system. Visualized in this way, “from above,� the world reveals relationships and functions that are not completely obvious»
З наведених цитат видно, що в романі дві провідні теми: особиста � героїня переживає розрив з хлопцем та зникнення матері, та політична � родина героїні втекла від аргентинської хунти до Мексики. Вони деяким чином пов’язан�, але в романfа фрагментарна структура, це мішанина документів, діаграм та роздумів головної героїні, розташованих не в хронологічному порядку, тобто така собі кортасарівська модель для збирання, з тією різницею, що збирати її зовсім не хочеться, бо цікавості це все не викликає, принаймні, в мене. Ну або просто ваша Галя балувана.
Читав лише через згадку в анотації українських карликів, що втекли з радянського цирку під час гастролей у Мексиці.
1988 рік, сімнадцятирічна Луїза живЧитав лише через згадку в анотації українських карликів, що втекли з радянського цирку під час гастролей у Мексиці.
1988 рік, сімнадцятирічна Луїза живе в престижному районі Мехіко La Roma у професорській родині, ходить в школу для міської еліти, слухає Siouxsie and the Banshees, Joy Division, Bauhaus та Ніка Кейва і відповідно до своїх музичних смаків одягається у чорне. Раптом їй набридає таке життя, і вона тікає з дому разом з малознайомим хлопцем на ім’� Томас Роман (всі наголоси на останні склади) для пошуків згаданих карликів. Вони не просуваються далі пляжу Зіполіт на півдні штату Оахака, де карликів бачили востаннє. Оповідь ведеться від лиця Луїзи та складається зі спостережень за людьми на пляжі та у місцевому барі, що перемежовуються флешбеками зі столичного життя героїні. В кінці Луїзу знаходить батько і забирає додому.
Переказ сюжету важко назвати спойлером, бо «Морські чудовиська» твір, як зараз люблять казати, «атмосферний», в першу чергу намагається передати певний настрій та відчуття, а не оповідати історію. Серія спостережень Луїзи схожа на альбом фотографій, нам ніби показують окремі картинки: жебрачка, що купається вночі у фонтані; квартира в Мехіко, де Вільям Берроуз застрелив дружину; хлопець, що хизується підробленим автографом Морріссі; ігуана в тераріумі на вечірці у друзів � враження від нібито нічим не пов’язани� образів в Луїзи поєднуються двома лейтмотивами. На початку роману вона пригадує слова батька, що давні греки могли створювати історії з простого зіставлення властивостей природи, мандри Луїзи це спроба зрозуміти мову довкілля, але вона систематично зазнає невдачі. Другий мотив � приречена подорож � пов’язани� з віршем Бодлера «Подорож на Кіферу», який Луїзі задали розібрати в школі. Поет очікує потрапити на райський острів, де за легендою народилась Афродита, а потрапляє на скелястий пляж з шибениками, яких поїдають ворони.
З дивної суміші образів і тем в Арідхіс вийшов милий роман, що передає відчуття юності, коли світ здається таким новим, що деякі речі не мають назви та на них доводиться вказувати пальцем. Авторка оминає прірви ностальгії та меланхолії, в які легко потрапити, пишучі подібну прозу та не скочується в young adult fiction, як можна було б подумати, прочитавши переказ сюжету. Попри постійне передчуття нерозуміння та невдачі, створюване оповіддю, текст не виглядає фаталістським, хоч в кінці Луїза і приходить до висновку, що більшість подорожей закінчуються невдачею, і уявна подорож краща за справжню, бо не існує мандрівки, що здатна задовольнити людські бажання.
P.S. Ніяких українських карликів, як ви зрозуміли, Луїза не знаходить, але авторка в одному казала, що справді бачила замітку про них в газеті....more
Роман про брак взаєморозуміння та емпатії між людьми, на персональному рівні показаний через кризу конкретної родини, на політичному через міграційну Роман про брак взаєморозуміння та емпатії між людьми, на персональному рівні показаний через кризу конкретної родини, на політичному через міграційну кризу на американсько-мексиканському кордоні, для історичної перспективи авторка ще додала історію винищення апачей. Герої � згадана родина, чоловік і жінка, які познайомилися під час сумісної роботи над документуванням звуків Нью-Йорку (не питайте). Від минулого браку в чоловіка залишився десятилітній син, у жінки � п’ятирічна донька, персонажі безіменні, сюжет роману � подорож родини машиною з Нью-Йорку до Аризони для роботи над новими проектами, цього разу окремими: чоловік займається історією апачей, жінка � зниклими безвісти дітьми мексиканських мігрантів. Збудований на спільних інтересах брак дає тріщину, діти це відчувають, і вирішують, що якщо їхній матусі цікавіші зникли діти, то їм варто втекти.
У будь-якого твору, присвяченого поточним політичним подіям, є претензія описати Zeitgeist, можливо, Луіселлі навіть вдається його схопити, але що робити з ним далі, вона не розуміє. Родина руйнується, загублених дітей (не їхніх власних, а мігрантів) ніхто не знаходить, а єдиний епізод, що вселяє надію, зроблений за допомогою трюку з репертуару магічного реалізму і пасує роману як сідло корові. Текст частково автобіографічний, помітно, що він народжений з особистої злоби та відчаю, але емоційна щирість не додає йому вартості, що прикро, бо мені колись дуже сподобався дебютний роман Луіселлі «Faces in the Crowd».
І ще дивна річ: наприкінці є післямова, де авторка серйозно перераховує алюзії та відсилання до інших творів у своєму романі, з цитатами з оригінальних авторів, ніби якийсь список використаної літератури. Навіщо так робити, не знаю, це як фокуснику розповідати секрет фокусу. Я і так побачив референси до тих творів, що сам читав - «Серце пітьми», «Місіс Делловей», «Педро Парамо» - а інші назви та автори мені просто нічого не говорять....more
Loading...
