ŷ������

Прочитавши, нову книгу Макса Кідрука #ДеНемаєБога, я залишився задоволеним. Безумовно книга заслуговує 10 з 10. Загалом книга чудова (але чомусь менше сподобалась ніж попередні #НОІМ та #ЗУМС), про позитивні речі розказувати не буду - це потрібно читати. Тримала від першої до останньої сторінки, відірватися було реально складно. У стилі написання Кідрук вискочив на новий рівень і це дуже круто. Дуже сподобалося використання флешбеків, які розбавляли основну історію. Такими розірваними фрагментами починаєш складати ланцюжок життя кожного з персонажів.


Чомусь від #ДеНемаєБога я отримав менше задоволення ніж від #НОІМ та #ЗУМС, чому?, сказати важко. Можливо “підкачала�� подача сюжету. Хотілося б більше подій, які власне стосуються подій в горах, мені їх було замало. Можливо деталізований стиль Кідрука описувати предмети та явища (хоча поправді стає все меншим). Після прочитаних багатьох книжок автора ти до нього (стилю) звикаєш. А можливо погода така. Поки не можу розібратися.

А щодо ситуацій чи місць #ДеНемаєБога будь-хто вчинив би, як герої роману, адже кожній людині притаманна жага до життя.


#ДеНемаєБога - це ще один витвір української культури #mustread цього року та #musthave у себе на книжковій полиці.

Читати Кідрука у вересні кожного року починає перетворюватися у приємну традицію. Так тримати Максе! Чекаю від тебе нову книгу через рік :).