ŷ������

Автор підводить читача до думки, що Еритрея має більшу схожість з Україною, ніж можна було подумати: обидві країни були провінціями у складі великої держави, мали схожу мову з метрополією та одну релігію. І обидві постраждали від штучного голоду, нав'язаного столицею. Тільки на відміну від Голодомору Захід відразу повірив у голод в Ефіопії: на цей раз не було Волтера Дюранті, який би заперечував голод, а була команда новин БіБіСі, яка зняла пронизливу документальну стрічку, що шокувала Британію і всю решту світу.
В процесі написання перед автором напевно постала проблема, якою мовою подавати розмови радянських військових. Очевидно, що вони всі розмовляли російською. Отже, можна було подати російською (наприклад, як це зробив Кузьма Скрябін у своїх розповідях про радянську армію). Але тоді б це вийшла добра частина книги. Або можна було їх перекласти українською. Автор обрав останнє, і це треба постійно мати на увазі, інакше можна не зрозуміти зміст деяких діалогів. Над абревіатурою ПДВ, я завис: по-перше, в СРСР не було такого податку, а, по-друге, контекст був явно не економічний. З другої спроби у мене вийшло повітряно-десантні війська, ВДВ російською. Це більше відвідало змісту. До речі, у українських десантників за 25 років декілька разів змінювалася назва: було і аеромобільні війська; за Януковича перейменували у високомобільні десантні війська, тобто ВДВ, щоб назва не відрізнялася від російської. Зараз це десантно-штурмові війська, або ДШВ.
Іншим разом я спотикнувся на фразі "дивись на обидва" в самому кінці речення і розмови взагалі. Очевидно, це аналог російської фрази "гляди в оба".
На відміну від діалогів військових, українська яких виглядає штучною, діалоги інших персонажів, наприклад, Андрія та Ірини, читаються легко та невимушено.