ŷ������

абсурдна і прекрасна💔

у січні я відкрила для себе Горана Петровича його надзвичайно книголюбською «Крамничкою «З легкої руки». як людина, закохана в усе, що пов‘язан�� із магічним реалізмом, я тішилась, що знайшла «мого» автора, та пообіцяла собі прочитати ще щось із його доробку.

минуло півроку, я відкрила «Атлас, описаний небом», і не змогла дістатись далі десятої сторінки. я постійно відволікалась на свої тривожні думки, губилась між реченнями, і зовсім забула, що Петрович цінує уважного читача.

у серпні, коли в душі запанувало щось схоже на рівновагу, я знову відкрила «Атлас...», і моя мандрівка нарешті відбулась.

ця книга Петровича - не про конкретну історію в невідомому часі та не про героїв із дивними іменами. позаяк вони тут є, головним лишається сам майстерно написаний текст (чудово перекладений українською), його афористичність та якась апокрифічна мудрість.

«Атлас, описаний небом» - це книга про людську природу, її анатомію, фізику та географію. вона про те, як легко ми наповнюємо свій простір Порожнечею, тоді коли варто було б прикрашати його усмішками та піснями.

якщо ваш внутрішній компас втратив орієнтири, якщо ви шукаєте дивного і цілющого слова - «Атлас, описаний небом» покаже вам шлях💛