ŷ������

Артур Кларк сам заявляв, що усі частини "Космічної Одіссеї" не особливо пов'язані сюжетом, оскільки його більше цікавило прогнозування науково-технічного прогресу і це, насправді, дуже помітно. Майже у кожній книжці десь половину займають описи різних наукових штуковин, якими користуються у майбутньому та політичної ситуації, яка, на думку автора, мала б скластися в світі на той час.
У відгуку до попередньої частини я зазначила, що мені подобається, як Кларк пише космічний горрор, але він навіть близько не зрівняється з моторошність майбутнього, яке, на думку Кларка, є утопічним.

"Інакше кажучи, ще на початку часів на Землі був єдиний супеконтинент Пангея, який за еони існування планети розколовся був на частини, а от людська цивілізація навпаки: тепер її незліченні й колись роз'єднані племена та народи стали зливатися в одне ціле, а споконвічні мовні та культурні відмінності між ними почали згладжуватися."

Оце 'згладження культурних та мовних відмінностей' це таке дуже заувальоване знищення усіх мов та культур, які не є домінуючими, отже і не вважаються потрібними, наскільки я розумію. Звісно, Кларк, як представник однієї з наддержав того часу, за його версією, - США, СРСР та Китай - напевно, не бачить в цьому нічого поганого, і, навпаки, вважає, що це хороший спосіб до вселенського миру, адже це не йому треба буде відмовлятися від своєї ідентичності на благо "миру у всьому світі" aka перемоги імперіалізму.

Ще тут є дуже наївні роздуми про відсутність воєн у майбутньому, які, може, не були б такими смішними, якби не паталогічна любов Кларка до росіян:

"До 2020 року масштабний збройний конфлікт між великими державами став так само немислимим , як і війна між Канадою та США в минулому столітті. Це не було пов'язане ні з якимись надзвичайними покращеннями людської природи, ні взагалі з будь -яким іншим чинником, окрім того, що нормальні люди просто ставили життя вище за смерть."

Діма з Одеси мав коротеньке камео в цій частині і загалом ми знову повернулися до головних героїв та екіпажу з американців та індуса, тому більшу частину цього тексту мене не підкидало від злості + сюжетно було цікаво.