ŷ������

«Жоден патріотизм не любить верлібру» (с) ..., а також потоку свідомості, бажання не знати, сюрреалізму і забагато запитань.
Безвідносно до патріотизму - все це безцінне в літературі, бо передає стан, а не факти.
Бо факт тут, типу, на заміточку з газети: «Внутрішньо переміщена особа, викладач середнього віку з Донецька, страждає на галюцинації зумовлені ПТСР. Лікування результатів не дає».
А от художній текст занурює саме в його стан, дозволяє почути його голос і думки.
Окрім цього, книжка є доказом, що писання нерідною мовою може бути для автора цікавим інструментом, бо кожна мова - це тразишн особистості в нову ідентичність.
Прочитала з печальним кайфом цей місцями сексуальний, місцями трагічний верлібр в прозі 🫀