ŷ������

Думаю, я розумію, про що написала авторка. Останнім часом мене приваблює література про тугу за домом, про бажання асимілюватися та водночас зберегти свою культурну відмінність.

Разом із тим ця книжка могла би бути вполовину коротшою, якщо вирізати з неї цілі абзаци зайвих метафор і однорідних членів речення. Зазвичай вони мали таку формулу: введення концепції -> полотно метафор на тему цієї концепції -> rinse, repeat. Я розумію, що більшість історії відбувається в голові героїні, проте абзаци з «води» швидко приїдаються та не додають нічого до історії або внутрішнього світу персонажки. Непослідовність тону роману теж не полегшила життя.

Мені друга половина книжки зайшла більше, бо я навчилася пропускати неважливі шматки та зосередилася на самому «м'ясі». Я уявляю, що отримала б більше задоволення від роману, якби піднятим темам було приділено трохи більше часу та місця. Натомість їх доводилося виловлювати з бульйону зайвих слів.