ŷ������

(Review in Ukrainian below)
This book is not terrible, but it left me with a very bad impression.

First of all, its name is misleading - there is no "hidden history of women-led slave revolts". What we do have here are breadcrumbs of information that the author managed to find, and a huge amount of her "historical imagination". In other words, she finds documents on slave executions and "historically assumes" the circumstances under which enslaved women fell upon such fate.

Second, I was very impressed by the contrast between the way the author describes the world around her and her actual life. According to Hall's descriptions, the world is full of evil white people who dream of ruining her life. Not allowing her in the archive? Because they are racists. Didn't submit the documents she demanded immediately? Because they are trying to hide the crimes of their white ancestors. Forbade her to carry a computer into a guarded building? Precisely because of the color of her skin, what other reason can there be. Whilst she flew halfway around the world for these documents!

The only "good white" person in the book is Hall's wife.

That is, let's summarize: Rebecca Hall has a white wife with whom she raises a child, lives in California, has a profession of her choice and an opportunity to quit her job and travel the world in order to rummage through various archives. It sounds like a very comfortable and I would dare say a privileged life not every woman is able to have even now in the 21st century. However, after listening to the author, one gets the impression that she is very offended by the society and the surrounding world.

I am not black and will never know what it's like to live the life of an African American woman in this day and age. However, I am a person, I am a woman, I am a Ukrainian born in the first year of my country's independence after many centuries of bloody colonization and oppression. And yes - slavery. Even today I live in a war. So yes. I'm not black. But I dare to assume that I have some understanding of the words "oppression", "discrimination", "historical memory" and "wake".

Actually, my next question is on the last one. Wake. The author constantly emphasizes that she lives in the wake after the slavery. Slavery, which was abolished about 160 years ago, after which came about eight generations (seven at the time of writing this book) of people. I understand why we can say that humanity now lives in the wake after the USSR. It's been only 30 years since its collapse, and there are still lots of people raised by the USSR around. Moreover, some of them are trying to "restore historical justice" by destroying independent Ukraine right this very moment. But talking about the wake after the slavery, when neither you nor your parents saw any of it? When you have a frankly privileged, well-arranged life? I don't understand this. Nor do I understand why the author expresses such an attitude towards today's white people in the book - as if they are still slavers in her eyes.

Finally, the last, but the most important moment, which drove the nail in the coffin of my attitude towards this book - the story of the "rebellion" of two slaves (an Indian man and a black woman), which implied that they killed their master and his entire family, including a pregnant wife and five children. From the manner of the execution, Rebecca Hall concluded that the mastermind behind this murder, excuse me, revolt, was the woman. The author is saddened to the point of tears that her name is not mentioned in the documents, and that there is almost no info about her or that incident. She calls the nameless slave a "warrior", and says that the reason of the murder indicated in the documents (offense at the master for not letting her go out) is an outright lie. I don't know if I should comment that we have no data on the veracity of this info, other than the opinion of the author. But what I definitely want to talk about is her attitude towards the person who participated in the murder of five children and a pregnant woman. This, I emphasize, is not a "warrior". Not a "rebel". This is a brutal killer. No matter what life that nameless slave led, no matter how terrible her master was, killing children and a pregnant woman does not justify it, and it will never be noble in my eyes. Crying for such a person and calling her a warrior? After reading this, I regretted opening this book in the first place.

Briefly about the printed edition of The Wake itself. In short, it is too small. This book should have been published in a bigger format, closer to A4, because the texts here are so tiny that you might actually need a magnifying glass to read them. As for the illustrations, this is a subjective moment - I can only say that I personally did not like them, because they some of them looked confusing, and the dark-skinned characters were drawn in such a way that it constantly seemed to me that they had no skin. It was creepy.

When you pick up a book on such a difficult and painful topic as slavery, you feel almost obliged to rate it highly. Because what else can you do? You don't want to seem like a callous person, and even more so - a racist. But I have no desire to flatten, I only want to call it as I see it. Just because this book is about slavery, it doesn't make it good. 2 stars from me.

А тепер українською.

Ця книга не жахлива, але вона залишила мене під дуже неприємним враженням.

По-перше, її назва оманлива - тут немає як такої «схованої історії повстань рабинь». Що тут є, так це хлібні крихти інформації, які вдалося знайти авторці, та величезна доля її «історичних допущень». Себто вона знаходить документ, де написано, що в такому-то році була страчена рабиня, і «історично зважено» (с) вигадує обставини, за якими ту спіткала така доля.

Друге - мені сильно впадав в око контраст між тим, як авторка описує світ навколо, і тим, яке життя фактично має. За описами Холл виходить, що світ переповнений злими білими людьми, які тільки і мріють, щоб псувати їй життя. Не пустили в архів? Расисти. Не одразу надали документи? Намагаються сховати злочини своїх білих пращурів. Не дозволили проносити комп'ютер в будівлю, що охороняється? Точно через колір шкіри, які ще можуть бути варіанти. А вона ж заради цих документів через півсвіту летіла!

Єдина «хороша біла» людина в книзі - дружина самої Холл.

Тобто, підсумуємо: Ребекка Холл має білу дружину, з якою виховує дитину, працює ким хоче, живе в Каліфорнії і має можливість полишити роботу і подорожувати світом заради того, щоб копирсатися в різноманітних архівах. Звучить, як дуже комфортне та я б навіть сказала привілейоване життя, яке тільки в 21 віці і зустрінеш. І те далеко не всюди. Однак, послухавши авторку, складається враження, ніби вона дуже ображена поведінкою навколишнього світу по відношенню до себе.

Я не темношкіра і ніколи не дізнаюся, як це - жити життя афроамериканки у наші часи. Проте, я людина, я жінка, я українка, що народилася в перший рік незалежності моєї держави після багатьох століть кривавої колонізації та утискань. І кріпацтва. Навіть сьогодні я живу в війні. Тож так. Я не темношкіра. Але наважуся припустити, що деяке розуміння слів "утиснення", "дискримінація", "історична пам'ять" та "wake" все ж маю.

Власне, моє наступне питання саме до останнього. До wake. Авторка постійно наголошує, що живе in the wake after the slavery. Рабства, яке скасували близько 160 років тому, з якого прийшло приблизно вісім поколінь (сім на момент написання цієї книжки). Я розумію, чому можна сказати, що людство зараз живе in the wake after the USSR, бо з моменту його розпаду пройшло лише 30 років, і людей, вихованих СРСР, навколо все ще дуже багато. Ба більш - деякі з них і зараз намагаються "відновити історичну справедливість", знищивши незалежну Україну. Але казати про the wake after the slavery, коли ні ти, ні твої батьки його не застали? Коли в тебе відверто привілейоване, гарно влаштоване життя? Я не розумію цього. Як і не розумію, чому авторка в книзі виражає таке ставлення до білих людей, ніби вони прямо зараз продовжують бути рабовласниками.

Нарешті, останній, але найважливіший момент, який і забив цвях в труну мого ставлення до цієї книги - історія про "повстання" двох рабів (індійського чоловіка та темношкірої жінки), яке зводилося до того, що вони вбили свого хазяїна та всю його сім'ю: вагітну жінку та п'ятьох малих дітей. З огляду на вид страти Ребекка Холл дійшла висновку, що головною у цьому вбивстві, пробачте, повстанні, була жінка. Авторку до сліз засмучує, що в документах не вказується її ім'я і що про неї та той випадок майже немає свідоцтв. Вона називає безіменну рабиню "воїтелькою", а причину вбивства, вказану в документах (образа на хазяїна за те, що не дозволив піти гуляти) - відвертою брехнею. Я не знаю, чи варто коментувати, що ми не маємо жодних даних про правдивість цієї інфи, окрім думки авторки. Але от що я точно хочу проговорити, так це її ставлення до людини, що брала участь у вбивстві п'ятьох дітей та вагітної жінки. Це, наголошую, не "воїтелька". Не "повстанка". Це - жорстока вбивця. Яке б життя та безіменна рабиня не вела, яким би страшним не був її хазяїн, вбивство дітей та вагітної це не виправдовує, і ніколи в моїх очах цей вчинок не буде шляхетним. Плакати за такою людиною та називати її воїтелькою? Прочитавши це, я пожаліла, що взагалі відкрила цю книгу.

Коротенько про фізичний аспект - саме друковане видання The Wake. Коротко кажучи, воно замале. Цю книжку треба було видавати форматом, ближчим до А4, тому що текст тут настільки малий, що його зручно читати хіба що з лупою. Що ж до ілюстрацій, то це момент на любителя - можу сказати лише, що особисто мені вони не прийшлися до душі, бо виглядали часом плутано, а темношкірі персонажі були промальовані таким чином, що мені постійно здавалося, ніби на них не було шкіри. Від цього було моторошно.

Коли береш в руки книгу на настільки тяжку та болючу тему, як рабство, то відчуваєш себе практично зобов'язаним високо її оцінити. Бо як же інакше? Ти ж не хочеш здатися черствою людиною, а то й ба більш - расисткою. Але я хочу не лестити, а називати речі своїми іменами. Тільки від того, що ця книга про рабство, вона не стає гарною чи якісною. Від мене 2 зірки.