ŷ������

Я майже ніколи не читаю книгу за одним заходом, але зараз це сталося, ще й потім я поверталася перечитувала деякі сторінки.
І якщо "Амадоку" я читала з легким відчуттям роботи і чимось схожим на обов'язок здолати поважний роман, то "Катананхе" читалася швидко і легко, із задоволенням від насичених описів і, незважаючи на короткі нестримні ридання.

Історія постійно викликала спогади давні і нещодавні, відгукувалась сьогоденням, впізнаваними рисами героїв. Дуже хочеться, щоб більше людей прочитали цей український сучасний роман високого рівня.