ŷ������

Як "Місто" Підмогильного �� це де-факто книга про український Київ, то "Майстер корабля" �� це однозначний гімн Одесі.

Я тупо не знав про існування цієї Одеси. До 2014 року �� це було місто густо заселене москалями, або зросіщеною інтернаціональною збірною моряків і їх родин, які себе, в кращому випадку, асоціювали з радянськими людьми. Всі ці катєріни, труханови, тітухани, контрабанда, рускі турісти, чорноморський флот та й все. Єдині українські асоціації �� це Ройтбурд, козацький цвинтар на околицях, повстання української фльоти 1917 року і події 2014 року.

Яновський �� це тіп, який фактично підняв Одеську кіностудію, але навіть це його не врятувало від наїздів радянської влади. І було за що: його письмо дуже кінематографічне, живе, насичене і... українське. Я ніби ж розумна людина, а все одно не перестаю дивуватися, що, так �� прекрасної українською мовою до 1940-их розмовли скрізь. І в Одесі теж. Вона проста, невимушена і прекрасна. Там немає російськомовних вкраплень настільки, що для сучасного українця, який не дуже в темі, вона може читатися як текст написаний в діаспорі, але ні �� наприкинці книги наведений маленький словник пояснення деяких українських слів галицьким діалектом. Або можливо це міждіалектичний галицько-південний словник. Бо моє видання було надруковано в в Ню-Йорку в 1965 році.

Сюжет божествений! Із самобутнім, ще не зросіщеним, одеським побутом, становленням кіномистецтва як такого, прикольними любовними трикутниками, естетикою самостановленої культурної інтелігенції, морською тематикою, кораблями, шхунами, барками, зйомками, монтажем, проявкою, фіксажем, розмовами про майбутнє і його можливими виявими.

Одеса �� це українські Кани, які ми могли мати, якби радянський союз не пройшовся катком, розстріляв всю інтелігенцію, привіз і заселив де міг своїм люмпеном, "що не бачили асфальту", позасирав своїми памʼятниками, промив мізки своїми вкраденими і перекрученими ідеями, насадовив свої людожерські міфи, винищив в корінь всі інші культури крім своєї убогої деструктивно-фекальної т.зв. велікой руской ніхєра. Читаєш книгу і хочеться плакати від того, що якою б могла бути Одеса, якби не ці кончєні кацапські уєбани починаючи з катєрини і закінчуючи хуйлом.

Ця книга однозначно рекомендується всім освіченим культурним одеситам, які шукають своє коріння і не знають, де його знайти. Воно тут, українська Одеса тут �� в Майстрі корабля.