ŷ������

Люблю коротку прозу, у якій персонажі, сюжет, історія розкриваються не менш повно та широко, ніж у романах. А іноді - краще менше, щоб тримати напругу та тривожність наприкінці, бо після фінальної сторінки більше не буде наступного розділу чи другого тому, де можна розкрутити та змінити долі.

Тішусь, що "забуті" чи "класично-банальні" письменниці мають інакші голоси, розкриваються у різних темах та жанрах. Хоча саме ця збірка все ж має свою тематику, спільну для всіх авторок, - шлюб, кохання, емансипація жінки. Дуже тонко, психологічно пронизливо вони пишуть про кохання, чи то як елемент гордості, чи великого тягаря. І тут читачі вже самі мають вирішити, що їм ближче.