ŷ������

Таке враження, що ця книжка вийшла десь із 2007-2010 років. Грязюка + багнюка + філологічна освіта. Потяг до натуралістичності, поверхові характери, яким одне з одним дуже погано, але вони вперто не зупиняються, приховані сенси в кожній каменюці �� оце стиль євроремонту, але в літературі.

Підліткову драму тут створили ніби на базі 10-хвилинного перегляду рілзів. Якби все не було на такому серйозному обличчі, це можна було би сприйняти за вмілу карикатуру.

І як же я не люблю, коли міфи-легенди використовують просто заради інтелектуального шуму. У тому ж «Лазарусі» міфічний Київ вийшов набагато вигадливішим, але сильно менш пафосним.

Таня Петренко влучно порівняла це з Лантімосом �� давньогрецькі міфи натягнуті на звичайних людей. Тільки от що в Лантімоса, що в Андрухович під усіма цими грецькими фігурами �� пінопласт. Тому одні можуть безкінечно довго облизуватися й розколупувати там метафори, а інші (я) �� будуть плюватися й сидіти над книжкою з кислим обличчям.

Порівняння метро зі змієм було хороше. І оформлення топове.