ŷ������

Почитала Олену Пчілку. Дуже цікаво, дотепно, легко зайшла.

Оповідання Товаришки �� про емансиповану панночку, що їде студіювати медицину у Цюріх, в згодом вертається працювати в селі на рідній Полтавщині.
В першу чергу сприймала цей текст як нарис звичаїв, настроїв і поглядів серед освічених українців того часу. І дуже любопитно було зауважити, як багато авторка вживає слова кацапія, скацапитись і кацапка

Вертаючись додому, гг заїжджає у Відень на акушерські курси(!). Там вона зустрічає
студента галичанина(русина), чия українська мова зачаровує її чистотою, вишуканістю та елегантністю. Вона присоромлена і натхненна розмовляти своєю ж мовою краще.
Бо до цієї зустрічі вона «говорячі про поважніші речі переходить на російську».
Тут я є усміхнулась тяглості мему про «галицьку інтелігенцію і східняцьке
бидло». Адже текст аж 1887 року.

В оповіданні Чад(1886) про різдвяні святкування в панському і селянському домах дуже цікаво було про традиції. Оскільки про це ми на книжковому клубі прочитали цілу книжку, я тепер радію всім підтвердженням в інших джерелах.

Так ялинка-сосонка вже ставиться в панському домі у 1886 і прикрашається горіхами, яблуками, цукерками. Тим самим розвінчуючи міф про «ялинку-радянське надбання».

Центральним в оповіданні є звичай нести святу вечерю хрещеним батькам хрещениками. На КК хтось навіть згадувала, що це традиція і її родини. А ще в тексті кажуть, що коли ця тралиція занепаде - настане кінець світу. А я про таке навіть не чула раніше. ¯ \ _ (��) _ / ¯
А ви?

В оповіданні "Біла кицька" дуже повеселилась від того, як холостяцький аскетизм в облаштуванні дому Олена Пчілка називає "гола мєрзость бурлацької пустки". Це прям дуже хороше) Загалом тексти здались мені іронічними і живими.

Ще не можу не відзначити, що завдяки тексту Товаришки погуглила слово Оболонь і дізналась ще одне його значення окрім району в Києві та пивної марки: заплавні луки. І тепер розташування київського району набуває нових значень. Цитата:

Ставши отам під дичкою грушею біля комори, на краю узгір'я, видно було й інші склони міста, укриті панськими й міщанськими оселями та садками, переривані ярами, долинками. І все те спускалося до широкої оболоні, по котрій протікала химерними закрутами чимала річка з своїм притоком Брунью і меншими рукавцями проміж зеленими луками та білими пісковими косами... Прямо за оболонню темнів великий бір, замикаючи краєвид довгою стягою. За тим бором зникали другі села

Словом, прецікава книжка, особливо якщо копнути контексти навколо.