ŷ������

“[...] одного дня цукор знову зовсім несподівано закінчувався, як правило, саме в такий день, коли здохнути трошки хотілося ще із самого ранку, а якщо запивав це відчуття кавою без цукру �� вдома, �� або кавою з кав'ярні �� поганою, �� хотілося вже зовсім сильно.”
― Катерина Бабкіна, Мій дід танцював краще за всіх

“Такі як вона кажуть, ніби тексти пишуться для того, щоб виділяти в них персонажів, оповідача, місце дії, перипетії сюжету, час оповіді тощо. Гадаю, їй ніколи не спадало на думку, що тексти пишуть перш за все для того, аби їх читали, аби в читача вони викликали емоції.”
― Muriel Barbery, The Elegance of the Hedgehog

“А тим часом Кремль прив'язує людей до себе спочатку приниженням і знущанням з допомогою перевертнів у погонах і баронів-чиновників, а потім піднімає країну за допомогою дивовижних військових завоювань.”
― Peter Pomerantsev, Nothing Is True and Everything Is Possible: The Surreal Heart of the New Russia

“У мене є теорія. Що життя під час війни стає... ніби непомітнішим. Ховається. Але ніколи не припиняється. Люди менше сміються вголос, але продовжують усміхатися. Ліхтарі у містах загоряються пізніше. А дерева зацвітають уночі, поки ніхто не бачить.”
― Оля Русіна, Абрикоси зацвітають уночі