ŷ������

“От так житє плине... так спішиться до кінця, і як ті спущені ключки, лишає за собою сни, надії та дорогі серцю особи. Кільки-то вона таких жертв перенесла? О боже! Яка гірка судьба чоловіка! Чим довше жиє, тим більше смутків і страт вплітаєся в єго житє. Але зі всіх страт на світі ніщо не може так діткнути, як страта дорогої особи

*Дух часу*”
― Наталя Кобринська, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць

“Думки з далекої далечини міняються, як сонні мрії...Тут зависнуть на стебельці квітки, залепечуть невиразною мовою дитини та переходять до поважних моментів і подій, а потім знов звертають до невиразних дрібниць та заривають по дорозі те, що було найбільше і найважнійше в житю

*Дух часу*”
― Наталя Кобринська, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць

“...але що вдієш ніхто не застрахований від помилок, особливо там, де найближчі собі істоти найкраще знають, кровно й утробно, де в другої слабке місце �� куди треба вшпиґнути, щоб таки напевно заболіло

Після третього дзвінка вхід до зали забороняється”
― Оксана Забужко, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць

“З дрібниці, як завжди, �� все починається з дрібниці: з порошинки в оці, з паскудного настрою, з образи якого-небудь закомплексованого Гаврилка Принципа (ото було не глузувати зі здохлячка!), а потім, гульк, не встигаєш оханутись �� розростається до масштабу космічної катастрофи, яку спробуй тепер зупини


Після третього дзвінка вхід до зали забороняється”
― Оксана Забужко, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць

“Щастя �� це коли тато не п'яний і не бігає за мамою кругом хати з сокирою..." Так написала сільська дівчинка... Чи тільки одна вона так вважає? А й справді, що робити жінці, в якої кілька дітей і якій нікуди втекти від осоружного чоловіка? "Б'є �� то любить". Ще одна "мудрість" накинена москалями


*Бо я �� не жертва*”
― Людмила Таран, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць

“Жінки гинуть від домашнього насильства набагато частіше, ніж від насильства незнайомців (не обов'язково маніяків) або в автокатастрофах


*Бо я �� не жертва*”
― Людмила Таран, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць

“Як життя минає... не зогледишся. І навіть спроба вирватися з інертного потоку буднів, одчайдушне намагання випірнути з його всепоглинаючої бистрини означає: ніби власною волею, неймовірними зусиллями і завдяки хитромудрощам таки вдалося переформатувати свій часоплин, бодай здійнятися над ним на кілька вихоплених деньочків


*Бо я –н�� жертва*”
― Людмила Таран, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць