Віта's Reviews > Майстер корабля
Майстер корабля
by
by

"Майстер корабля" чи-то зі школи, чи все-таки вже зі студентських років для мене один з рідкісних міських, а отже, улюблених романів української літератури. Хоча зовсім забулося, що він про Одесу. Вже перечитуючи, поволі згадувалося, що це ж про Яновського і Довженка. Але цілковито можна зрозуміти, який шедевр щойно прочитано, - тільки якщо одразу прослухати годинну лекцію Віри Агеєвої про "Майстра". Це наш перший модерний роман і в ньому пластів - не перелічити. З того, що запам'яталося:
- автобіографічний зріз (окрім Довженка і Яновського, який працював редактором на кіностудії, жіночий образ змальовано з уславленої балерини, яка після шаленого успіху на сцені Одеської опери провела роки в таборах);
- данина харизмі та опис феномену Голлівуду біля Чорного моря - Одеської кіностудії 1920-х років;
- теоретичні студії на тему писання (бо з Йогансенової розвідки 'Як будується оповідання', поклавши руку на серце, ну нічого не навчишся, зауважує Агеєва);
- експеримент з формою розповіді (стирання дистанції між автором і його твором, а також автором і читачем, відсутність поділу на розділи чи хоча б видимість переходу між частинами творів, присвячених різним персонажам);
- прикладні начерки про роботу над кінострічками, включно з технічним боком справи.
Подих захоплює від усвідомлення, яким феноменом є цей твір 25-річного Юрія Яновського. На жаль, перший роман водночас став вершиною його творчості. Після "Майстра корабля" творчий шлях Яновського одразу розпочав спуск донизу. Це якщо говорити про мистецьку вартість, бо на позір життя налагодилося після присудження йому сталінської премії. Це трапилося акурат коли письменник уже розпродував свою унікальну бібліотеку, щоб не померти з голоду. Премія врятувала йому життя. Але що то за життя було - можна запідозрити хоча б від прочитання "Вершників": неймовірні описи дитинства в таврійських степах поступово переходять в чортівщину про соціалістичну революцію і доблесну боротьбу пролетаріату. Аж страшно проти ночі було читати й усвідомлювати, що хоч радянська система не знищила письменника фізично, але перетворила його на кріпового покруча.
- автобіографічний зріз (окрім Довженка і Яновського, який працював редактором на кіностудії, жіночий образ змальовано з уславленої балерини, яка після шаленого успіху на сцені Одеської опери провела роки в таборах);
- данина харизмі та опис феномену Голлівуду біля Чорного моря - Одеської кіностудії 1920-х років;
- теоретичні студії на тему писання (бо з Йогансенової розвідки 'Як будується оповідання', поклавши руку на серце, ну нічого не навчишся, зауважує Агеєва);
- експеримент з формою розповіді (стирання дистанції між автором і його твором, а також автором і читачем, відсутність поділу на розділи чи хоча б видимість переходу між частинами творів, присвячених різним персонажам);
- прикладні начерки про роботу над кінострічками, включно з технічним боком справи.
Подих захоплює від усвідомлення, яким феноменом є цей твір 25-річного Юрія Яновського. На жаль, перший роман водночас став вершиною його творчості. Після "Майстра корабля" творчий шлях Яновського одразу розпочав спуск донизу. Це якщо говорити про мистецьку вартість, бо на позір життя налагодилося після присудження йому сталінської премії. Це трапилося акурат коли письменник уже розпродував свою унікальну бібліотеку, щоб не померти з голоду. Премія врятувала йому життя. Але що то за життя було - можна запідозрити хоча б від прочитання "Вершників": неймовірні описи дитинства в таврійських степах поступово переходять в чортівщину про соціалістичну революцію і доблесну боротьбу пролетаріату. Аж страшно проти ночі було читати й усвідомлювати, що хоч радянська система не знищила письменника фізично, але перетворила його на кріпового покруча.
Sign into ŷ to see if any of your friends have read
Майстер корабля.
Sign In »
Reading Progress
Comments Showing 1-4 of 4 (4 new)
date
newest »

message 1:
by
Marina
(new)
Jun 08, 2022 10:00PM

reply
|
flag


Почитаю і "Чотири шаблі", бо Яновського хочеться ще. У "Вершниках" початок неймовірний, так описати дитинство в степу пересічний письменник не подужав би. Але далі, на жаль, ідеологічний брєд сивої кобили(( Про існування "Голівуду біля моря" не знала, дуже дякую за згадку. Про Бажана хотілося б почитати (знаючи про їхню дружбу з Яновським і її сумну кінцівку), але до літературознавчої монографії, певно, треба мати якусь теоретичну підготовку))

Я була колись на одній-єдиній лекції Іри Агеєвої - і з неї полюбився Домонтович і виникло зацікавлення українською літературою 20 ст. Тож маю до неї особливий сентимент вдячності. Щодо її стилю, то кому що смакує)) Але Євген Стасіневич, до прикладу, про Юрія Яновського говорить ті самі речі, хоч і у більш виваженій манері. Не знаю за Йогансена, треба поцікавитися тим твором. Просто ця ремарка мені видалася кумедною, а форма оповіді Яновського стала зрозумілішою у цьому контексті
"Шляхи й середохрестя" теж вдома маю, ніяк руки не дійдуть))