Друга прочитана книга авторки, з якою у мене несподівано було ще менше точок дотику, ніж з першою.
Амстердам XVII ст., швидке одруження з ледь знайомимДруга прочитана книга авторки, з якою у мене несподівано було ще менше точок дотику, ніж з першою.
Амстердам XVII ст., швидке одруження з ледь знайомим чоловіком, холодний прийом від зовиці, загадкова мініатюрна копія будинку � все це обіцяло мені атмосферну історію, готичну, загадкову, можливо чимось схожу на The Silent Companions by Laura Purcell. Але я дуже помилилася у своїх очікуваннях � сюжет видався мені таким…дивни�. Більше того, уся ця історія з мініатюристом та будиночкою лишилася не тільки нерозкритою до кінця, а й здалася зайвою. Навіть не маю, що тут додати. ...more
Якщо авторка за допомогою малюнка і тексту здатна мене розсмішити, то одразу тримує +100 до карми. Це саме той випадок)
Дорогою до Парижа на дивовижномЯкщо авторка за допомогою малюнка і тексту здатна мене розсмішити, то одразу тримує +100 до карми. Це саме той випадок)
Дорогою до Парижа на дивовижному дирижаблі вампір Ной зустрічає епатажного чоловіка Ванітаса, який володіє легендарним ґримуаром. Проклята книга за переказами належала вампірові, що народився не в ніч багряної повні, як решта, а під блакитним повним місяцем. Через це інші вампіри його не приймали, за що він затявся помститися. Ной же стає свідком того, як Ванітас за допомогою ґримуару не проклинає, а, навпаки, лікує одну вампірку. А далі? Далі понеслося)
У процесі подальшої вакханалії (себто пригод) ми так вдало використовуємо лексику, на кшталт «хана», «драпаєм», «жлобина», «та за шо», «посіпака», «хирлява шийка» і т.д., що мій настрій, незважаючи на шахеди за вікном, одразу поліпшується. На щастя, маю і другий том) А далі перекладатимуть?
п.с. А дирижабль там який! Цей малюнок треба бачити!...more
Я люблю іронічні тексти, а хіба може бути інакшим текст, де дійовими особами є пам’ятник� міста Києва?
У нас Київ, наші дні, пам'ятники, обкладені мішкЯ люблю іронічні тексти, а хіба може бути інакшим текст, де дійовими особами є пам’ятник� міста Києва?
У нас Київ, наші дні, пам'ятники, обкладені мішками з піском і сховані фанерою для захисту, переживають, нудяться, балакають між собою. В очікуванні ядерного удару влаштовують свою Щекавицю, але скромну)
Подвійна ідентичність Гоголя (пам'ятник доволі новий і не дуже вдалий, на мою думку), зустріч двох сестер Либідь (а чого без третьої?) та хор, що часом дратує, та є відлунням народної думки. Коли пам'ятник Володимиру Великому називає пам'ятник Ользі «ба», а пам'ятник Шевченка питає у пам'ятника Грушевському: «Де моє пальто?», я як киянка щиро кайфувала. Але з пам'ятником Булгакову мені хотілося тоншої роботи, тоді б сподобалося ще більше. ...more
Loading...
