Це книжка про «наші совкові» (роки під совєцкою окупацією) та їхні наслідки, написана влучно, як професійний діагноз, і смаковито-захопливо, як дитячіЦе книжка про «наші совкові» (роки під совєцкою окупацією) та їхні наслідки, написана влучно, як професійний діагноз, і смаковито-захопливо, як дитячі пригоди.
Попри всю гіркоту, вітально корисним, як на мене, є розуміння наскільки ми були знещасливлені і окрадені, і наскільки отруйним є той токсичний спадок, що залишив в нас «совок».
Це аж ніяк не повний курс лікування, а скоріше опис перебігу хвороби на різних стадіях (і в різних поколіннях), але вже це неабияк підтримує і надихає замість робити вигляд, ніби я цілком здоровий, таки розпізнати у собі токсичні симптоми задавнених колективних травм, аби як не почати лікуватися самому, то хоча б не заражати ними інших.
Чудово було б аби її прочитали любителі «пломбіру» і «такіх добрих савєцкіх мультфільмав і пєсєн», бо це по-лабораторному педантичний, очищений від совкових мітів, облудних обіцянок та похибки на (вкрадену) молодість, правдивий виклад фактичних даних як насправді жили-існували «гомосовєтікус» і з чим залишаються досі, та головне - на що вони прирікають своїх дітей та онуків, навчаючи їх зараз (після 24 лютого), - ні, не русскаму (нема більше такого), а, як нарешті мало би ставати зрозумілим, - «совковому язику»....more
Без перебільшення це фундаментальна праця про принципи керування спільними обмеженими ресурсами. Будь які ресурси (вода, рибні угіддя, пасовища, бюджеБез перебільшення це фундаментальна праця про принципи керування спільними обмеженими ресурсами. Будь які ресурси (вода, рибні угіддя, пасовища, бюджет... ) завжди обмежені, і поділити їх між усіма, хто на них може претендувати, дуже не просто, але... Але можливо, і успішних прикладів цього багато.
В основі підходу лежить теорія ігор, проте, це зовсім не чергова теоретична праця з теорії ігор. Головна цінність книжки, як на мене це - принципи керування спільним виведені авторкою з аналізу численних фактичних ситуацій і прикладів.
Оскільки знайти цю книжку дуже непросто, дозволю собі викласти перелік головних принципів виведений авторкою (ст. 124): 1. Чітко визначені кордони 2. Відповідність між правилами присвоєнні і постачання та місцевими умовами 3. Механізми колективного вибору 4. Моніторинг 5. Градуйовані санкції 6. Механізми розв'язання конфліктів 7. Мінімальне визнання права на організацію 8. "Вкладені" інституції
Ця книжка передусім для громадських активістів, хто бачить себе в політиці, громадській роботі, хто може зіткнутися із необхідністю розподіляти місцеві блага - від користування водою до субсидій місцевим бюджетам на культуру та мистецтва.
Більша частина книжки - це досить важка аналітика і математичні доведення, для тих хто не прагне переформатовувати свій мозок - цілком досить третього розділу (це по-суті висновки)
Так, переклала цю книжку з англійської сумно відома зрадниця Тетяна Монтян, можливо це саме те єдине вартісне, що вона встигла зробити для України....more
system dynamics - мій улюблений предмет ще з вишу, ця книжка лагідний, дуже лагідний вступ до предмету, з прекрасним списком літератури для подальшогоsystem dynamics - мій улюблений предмет ще з вишу, ця книжка лагідний, дуже лагідний вступ до предмету, з прекрасним списком літератури для подальшого заглиблення в тему....more
Можна сказати, що це певною мірою логічне продовження принципів ощадливого виробництва (потік одиничних виробів, стандартизація, кастомізація...). ДужМожна сказати, що це певною мірою логічне продовження принципів ощадливого виробництва (потік одиничних виробів, стандартизація, кастомізація...). Дуже актуальна книга для виробників продуктів і послуг.
Без перебільшення - одна з моїх найулюбленіших книжок нонфікшн.
P.S. Чому чотири зірочки, а не п'ять? Ґандж українського видання - плутанина перекладу в матричних діаграмах (ст. 181, 242, 399) з ними всіма як пороблено (але правильні діаграми легко гугляться англійською). ...more
Марнування часу, неприховане підлизування "генія", забагато другорядностей, занадто мало чогось корисного по-суті - власне про сам "феномен" більше моМарнування часу, неприховане підлизування "генія", забагато другорядностей, занадто мало чогось корисного по-суті - власне про сам "феномен" більше можна здогадатися чи прочитати між рядків (і потім догуглити ) ніж прочитати в цій писанині....more
За форматом це ніби нонфікшн, але в книзі немає посилань на джерела, жодного! Навіть той єдиний раз, де впізнається стороння праця («Створюємо канву бЗа форматом це ніби нонфікшн, але в книзі немає посилань на джерела, жодного! Навіть той єдиний раз, де впізнається стороння праця («Створюємо канву бізнес моделі» Остервальдера і Піньє), авторка, як свої власні поради, перелічує розділи канви бізнес моделі (але, чомусь, згадує лише 7 із 9).
Не зрозуміло на кого ця книга розрахована, бо поверхневе розжовування елементарних основ (бізнес-модель, місія, піар�) нині може бути цікавим, хіба середній школі (всі ці теми набагато зрозуміліше і ґрунтовніше поясненні у більш спеціалізованих працях), та й авторка відверто «плаває» у фінансах і плутається в термінах. Натомість, конкретних та по-справжньому цікавих речей саме про проект Клопотенка - мало (класичні оповіді про успішні стартапи розкривають, зокрема - розмір і джерела інвестицій у проект/склад інвесторів/фінансові показники). Я вже мовчу про те, що всі ніби «винаходи» чомусь дуже схожі на запозичення у Дж. Олівера та інших фудблогерів.
Структура книжки � досить хаотична (навіщось зроблена за аналогію із кулінарією), виклад � зашумлений непотрібними відступами та самолюбуваням. Те, що можна пояснити просто - пояснено складно і довго. Для чогось вжито купу словосполучень англійською, типу: «tone of voice», «cash flow», «job description», які в зносках перекладено (для кого?). Купа русизмів, мова книги хоч і українська, але неприродня і зарозуміла (хто чутливий до матюків - то вони там є, і то дуже грубі). Всі 240 сторінок цього чтива можна було скоротити до 50 без особливої втрати сенсу (який там зустрічається місцями).
Згадування Єрмака і Бадоєва, як талановитих продюсерів � дивує. Цитування булгакова (у щойно виданій в 2023 книзі!) - сприймається, як непозбувна залежність від русько-совкових референсів (та очевидне незнання українських і світових), ну і як невиліковна стигма нашої «якісної, структурованої освіти».
Такі взаємовиключні дикощі, як (цитую дослівно): «україновідчуття» та «гастроприхожанність» (в тексті сусідять через кому) � певно свідчать про хаос і совкову кашу в голові. Поруч із цілком неприховуваним гайпом на українській темі - хизування переходом в особистому спілкуванні на українську (аж) у 2020 та запровадженням української версії сайту (аж) у 2019, (ще) «до того, як це стало мейнстримом і до вимог Мовного закону»!
Якщо шукати позитив, і називати речі своїми іменами, то як на мене це � чудовий посібник з графоманії (цю книжку з таким же успіхом можна було б назвати - "Як навчити навіть гадюку графоманії"). А загалом - це велике розчарування - у книзі, у "рецепті", та й у Євгенові Клопотенку (як виявляється з книжки, він сам вибрав собі цю "директорку").
Цікаво - видавець видає цю книжку за власним вибором, чи наклад (4000 примірників) був профінансований автором? Я б не здивувався. ...more
Loading...
